Пожежна охорона

Майже щороку в місті спалахували пожежі, які досить швидко поширювалися. Деякі з них мали катастрофічні наслідки. Так, 1839 р. жертвами однієї з пожеж стали 200 родин. У 1899 р. після пожежі в єврейському кварталі Варшавня (нині — район вулиць Жовтнева і Воїнів-інтернаціоналістів) 100 родин залишилося без даху над головою.

«Памятная книжка Волынской губернии на 1901 год», видана у Житомирі в 1900 році, повідомляла, що у Новоград-Волинській пожежній частині працювали один брандмейстер та шість робочих. На утриманні частини знаходилися 5 коней. Матеріальна база складалася з п’яти труб, десяти пожежних рукавів, п’яти бочок, шести відер, трьох драбин, 15-ти багрів, 10-ти сокир, дрог літних — 1, зимових — 1. Утримання пожежної команди складало 2200 крб. у рік.

Комплекс будівель пожежної частини складався з пожежного депо з каланчею, житлового будинку для пожежної команди, навісом на стовпах для зберігання повозок й інвентарю та хліва. Всі ці будівлі знаходилися на вул. Троїцька (нині — вул. Воїнів-інтернаціоналістів), яку неофіційно називали Пожежною. До нашого часу зберігся будинок, в якому колись жили брандмейстер і його команда.

Один із будинків колишньої пожежної частини на вул.Воїнів-інтернаціоналістів. Фото середини 1990-х років

«В памяти моей врезалась улица Пожарная, на которой я родилась и провела своё детство. Неподалеку [от нас] возвышалась пожарная каланча. Сквозь её окошко мы видели караульного. Пожарники вносили оживление на улице и порою создавали неудобства её жителям, когда гнали лошадей для манёвров. Во время пожара улица наполнялась шумом, сигналами тревоги, галопом лошадей, на которых сидели верхом пожарники в медных касках. Матери тогда переживали за своих детей и спешили их увести» — згадує Б. Адірі, яка у той час мешкала на Троїцькій вулиці.