Охорона здоров’я

За словами священика Є. Лютневича, на хворобу дивилися як на кару Божу, що її людина отримує за гріхи. Через це хворий вважав своїм обов’язком послати за священиком і сповідатися перед ним, прохав молитися у храмі за його одужання. Незаможні люди в крайньому випадку зверталися до ворожбитів.

Медичний персонал і пацієнти земської лікарні. 1916 р.

У 1845 році Новоград-Волинська лікарня Міністерства громадського піклування розташовувалась у найманому будинку дворянина Лебедзя, була розрахована на 20 хворих, «...на крайній випадок 35 осіб. Крім 6 кімнат, в яких розташовуються хворі, є кімната для фельдшера, аптека, кухня, пральня, сарай, склад для мертвих тіл...».

Саме з цього приміщення розпочала свою історію Новоград-Волинська земська лікарня. Фото 2006 р.

У 1879 році у місті існувала лікарня на 20 ліжок, в якій працювали три лікарі, дві акушерки і один фельдшер.

У 1892 році попечителем міської лікарні був купець 2-ї гільдії Іван Селіванов. Михайло Білецький виконував обов’язки міського лікаря, повітовим лікарем був Станіслав Висоцький, дільничними лікарями були Гаврил-Станіслав Петрулевич і Володимир Соборницький. Вільнопрактикуючими лікарями працювали Біншток Іссер Ісаакович та Станіслав Людвикович Вітковський. Ветеринарним лікарем був Іван Углинський.

Лікар Вітольд Петрулевич під час огляду хворого на тіф

У 1893 році було декілька лікарів, які вільно практикували у місті. Це: Станіслав Вітковський, Олександр Іванов, Йосип Кенігсберг, Людвик Мечніковський та лікарка Марія Буруля-Іванова.

У травні 1899 р. на Кінній площі було відкрито новий будинок єврейської лікарні. У 1900 році згадується єврейська богадільня на 30 осіб з дешевою їдальнею. Існувало товариство допомоги бідним хворим євреям міста і товариство допомоги бідним породіллям-єврейкам.

Збереглися спогади про лікаря Йосипа Кенігсберга: «Один из самых известных врачей в городе и округе. Его приглашали на консилиумы в ближние местечки и даже большие города. В юности учился в ешиве, выделялся острым умом и глубокими знаниями. Затем бросил ешиву, увлёкся светскими науками, экстерном выдержал экзамен на аттестат зрелости и учился в университете. Но даже тогда не порывал с Талмудом и авторитетами еврейского закона, знал наизусть различные религиозные тексты и законы. Он соблюдал религиозные обычаи и субботу. Доктор отказывался брать плату у бедных пациентов и даже оставлял им деньги на дальнейшее содержание. Он пользовался исключительной популярностью в народе, хотя и не занимался общественными делами».

Вважається, що міська лікарня на нинішній території функціонує з 1900 року.

Новоград-Волинська земська лікарня. Фото поч. XX ст.

У 1897 році проводилася медична реформа. В цей же час у місті було засновано повітовий комітет Російського товариства Червоного Хреста, який очолила Наталія Іванівна Оржевська (в дівоцтві — княжна Шаховська). Червоний Хрест був однією з найбільш авторитетних організацій на теренах Волині. До його складу входили губернатор і його заступники, предводителі дворянства, місцева знать та інтелігенція. Сфера діляьності Червоного Хреста була вельми обширною: від збору коштів хворим та пораненим до організації медичних курсів сестер-жалібниць і будівництв нових медичних корпусів.

Олексій Федорович Проценко (1868–1935)

У місті Новограді-Волинському на кошти Червоного Хреста було збудовано у 1906 році новий корпус земської лікарні на 60 ліжок, яку очолював головний лікар Олексій Федорович Проценко (1868–1935). Цей корпус будував житомирський інженер Лев Іванович Альбертус, чоловік Ніни Акімовни Косач, що тривалий час проживала у місті Новограді-Волинському і була двоюрідною сестрою Лесі Українки.

У 1909 році на базі повітової лікарні відкрито пологове відділення на 52 ліжка. Виділено кошти на «утримання прислуги, на поховання мертвих, на білизну, одяг, взуття, на ремонт хірургічного інструментарію, на опалення, освітлення, мило, солому, дезінфекцію, придбання електричної машинки з постійним струмом на 40 елементів — всього на 11610 р. 60 к.».

Наталія Іванівна Оржевська (1859–1939)

При Товаристві Червоного Хреста 9 листопада 1909 року було відкрито лікарню для хронічних хворих військових у відставці та їх родин. Наталія Іванівна Оржевська спиралася на допомогу активу, до складу якого входили О. А. Мєзенцева (дружина Б. С. Мєзенцева), А. О. Лисіна (дружина начальника поштово-телеграфної контори), О. І. Селіванова (невістка міського голови), М. Г. Барт (дружина німецького пастора) та інші.

Наслідком реформи стало збільшення кількості лікарів та молодших медпрацівників у місті та повіті. Зокрема, у 1912 році в місті працювало 9 лікарів — О. Ф. Проценко, М. А. Келлер, А. І. Глікман, М. А. Бродський, А. О. Павша, Е.-М. В. Островський, П. А. Барабаш, В. Е. Цешковський, Б. Ц. Весельський. Практикували також військові лікарі, які опікувалися 18-м Вологодським полком. Працювали дантисти: М.-Г. А. Голендер, І.-А. В. Штеренберг, М. А. Лангер, М. Л. Шляхман. Із 14 повивальних бабок — 12 були єврейської національності. Діяло 2 аптеки: провізорів Людвика Граціановича Махана і Йони Хаїмовича Товбіна.

У 1917 році в місті медичну допомогу населенню надавали працівники двох лікарень: єврейської общинної лікарні (на 30 ліжок), яка утримувалася на благодійні кошти єврейського населення міста, та земської лікарні.

Була лікарня і при в’язниці, яка розміщувалася на околиці міста, у кам’яній будівлі, що обнесена кам’яною огорожею.