Зв’язок

У 1946 році в місті був лише один телефон для загального користування, який містився на телеграфі, але умови для переговорів були невідповідними — заважали гамір, гуркіт двигуна, шум від вуличного руху людей, машин та гучномовця, що був встановлений на розі вул. Леніна і Радянської Телефонний зв’язок міста з селами району був також незадовільним. У той час у селах біля кожного телефонного апарату встановлювалося чергування, але це не покращувало зв’язок — телефонні лінії були у невідповідному стані, міська телефонна станція була малопотужною. Слабке технічне забезпечення компенсувалося сумлінним ставленням до роботи працівників міжміської телефонної станції. Телефоністки, працюючи на двох комутаторах, досягли швидкості відповідей на виклики абонентів — 4,1 секунди при нормі 5 секунд. Сумлінно працювали техніки. Листоноші в будь-яку погоду доставляли адресатам листи та телеграми. За сумлінну роботу у 1950 році колектив Новоград-Волинської контори зв’язку був відзначений перехідним Червоним прапором облвиконкому і обкому КП(б)У.