Зв’язок

Телефон

У 1961 році на вул. Леніна, 4 відкрито будинок зв’язку. З 1963 року почала працювати АТС, до якої у 1964 році підключено більше 100 апаратів. Усі роботи з обліку пошти у відділенні зв’язку та обмінному пункті на станції Новоград-Волинський-1 у 1964 році були механізовані. Для цього в наявності був автопарк, електротяга, транспортер для подачі посилок тощо. Нова апаратура на міській АТС дозволила перейти на прямий напівавтоматичний зв’язок з Житомиром і Рівне та поліпшити обслуговування населення міста. У місті 1964 року діяли 700 телефонів, однак це не задовольняло потреб населення — були відсутні вільні телефонні лінії та кабелі. За 1964 рік прокладено десятки кілометрів нових телефонних ліній, усі населені пункти району забезпечені телефонним зв’язком.

Ліворуч — будинок зв’язку, праворуч — будинок Мармера, де раніше містилася телефонна станція. Фото I пол. 1960-х років

Для потреб Новоград-Волинського експлуатаційно-технічного вузлу зв’язку, який на початку 1960-х років обслуговував телефонні і радіолінії декількох районів та потребував багато стовпів, був організований невеликий майданчик (300 м²) з виготовлення залізобетонних нижніх частин для дерев’яних стовпів. Власними силами у перший же рік було виготовлено 5 тисяч приставок і зекономлено понад 350 м³ деревини. У 1964 році майданчик модернізований, асортимент виробів розширений: виготовлялися бордюри для шляхового будівництва, віконні перемички, залізобетонні стовпи.

У 1965 році встановлені перші телефони-автомати загального користування. У 1966 році міська телефонна автоматична станція нараховувала 1300 номерів, розпочалося будівництво додаткової станції ще на 1300 номерів, встановлена апаратура, з допомогою якої можна було одночасно вести розмову з багатьма населеними пунктами. Введені в дію телетайпи в автопарку, машинобудівному заводі, на новій автобусній станції.

Радіо, пошта

Зв’язківці у 1966 році обслуговували близько 10 000 радіоточок, у порівнянні з 1958 роком потужність радіозв’язку зросла у 5 разів.

У 1968 році жителі міста отримували 16 000 примірників газет, у 1969-му — 21 000. За 1968 рік оброблено 4 640 тис. листів, 200 000 грошових переказів, 120 000 посилок та 310 000 телеграм.

У 1969 році здана в експлуатацію міжміська телефонна станція, додатково встановлено 303 телефонні апарати. Діяли 9 кіосків, куди щодня в роздріб надходило 1 200 газет, у місяць — понад 1 000 журналів.

Вид телевізійної щогли з боку стадіону. Фото II пол. 1960-х років

Телебачення

У середині 1960 років проти воріт міського стадіону встановлена щогла з антеною. Щодня, починаючи з 11 годин, ретрансляційна станція подавала в ефір телевізійний сигнал, потужність якого була достатньою для міста, але викликала незадоволення у нечисленних володарів телевізорів у районі. З 1966 року запрацював телевізійний ретранслятор, який забезпечив сталий прийом на території всього району. До 1964 року редактором місцевого телебачення був завідувач відділу газети «Радянський патріот» Іщук Антон Кононович.