Харчова промисловість

Сироварний завод

У 1966 році завод випускав вершкове масло 5-ти видів, сир твердий та кисломолочну продукцію: сметану, сир, кефір. Найскладніший технологічний процес, що тривав два місяці, був у сирному цеху. У 1968 році завод за добу переробляв 140 тонн молока. У 1969 році був освоєний випуск незвичного продукту — солоно-дріжджового масла, яке є цінним продуктом проти цинги та призначене для полярників Крайньої Півночі. За рік при плані 2 645 центнерів фактично вироблено 2 900 центнерів вершкового масла. Асортимент заводу — від морозива до високих сортів сиру. На обласних та республіканських конкурсах-оглядах продовольчих товарів вершкове масло «Вологодське» та сир «Карпатський» виробництва Новоград-Волинського сироварного заводу не раз визнавалися кращими. За високі показники у роботі 1969 року колектив отримав перехідний Червоний прапор.

М’ясокомбінат

На північно-східній околиці Новограда-Волинського у квітні 1963 року почалося спорудження нового крупного м’ясокомбінату. Головний підрядник — БМУ № 78 Житомирського будівельного тресту № 7, незабаром до справи підключилися 9 організацій-субпідрядників. Будівництво комбінату було віднесене до розряду особливо важливих в Україні, у 1964 році на це було виділено 1 млн. крб. Планувалося, що виробництво на підприємстві буде повністю автоматизоване і механізоване, комбінат за добу вироблятиме 60 тонн різноманітних м’ясних продуктів. Холодильник з допоміжними вузлами, що розраховувався на зберігання декількох вагонів м’яса одночасно, планувалося здати до 20 грудня 1964 року, але він став до ладу тільки у 1965 році. У жовтні 1964 року закінчено монтаж стін головного корпусу.

М’ясокомбінат. Фото поч. 1970-х років

У цей час на старому м’ясокомбінаті тривала часткова реконструкція. Його приміщення не відповідали технологічним нормам — збереження і реалізація м’яса були зосереджені в одному приміщенні, де постійно існував зустрічний потік сировини і готової продукції. Для усунення цього недоліку забійний цех було реконструйовано, іншим чином розплановано приміщення — за допомогою перегородок зроблено з одного три приміщення, з’єднаних зі складом готової продукції. У ковбасному цеху була збудована четверта коптильня, встановлений загальний витяжний зонт та 2 вентилятори.

На новому комбінаті, незважаючи на те, що просто на будівельному майданчику часто відбувалися наради за участю заступників міністра м’ясної промисловості УРСР та представників керівництва «ГоловКиївБуду», плани і строки закінчення будівництва постійно зривалися. У 1967 році було споруджено другу чергу м’ясокомбінату, у лютому 1968 року випущено 935 тонн м’яса та 40 тонн ковбасних виробів. У 1968 році введений в дію ковбасний цех потужністю 5 тонн ковбаси за зміну. У 1969 році підприємство освоїло нові види продукції — білкову ковбасу, балик яловичий, вітчину у формах, які користувалися попитом. Крім основної продукції виготовлялося комбікормове борошно.

Комбінат ще будувався, а морозильна камера, що була збудована як експериментальна, вже потребувала реконструкції — її потужність складала замість сімдесяти — сорок тонн м’яса. Крім того, потребував реконструкції цех технічних напівфабрикатів.

Після введення в експлуатацію нового м’ясокомбінату на старому створено промислову базу тресту «Київм’ясокомбінат», призначенням якої було виробництво будівельних та ремонтних матеріалів для підприємств харчової промисловості. Тут були створені 3 цехи — деревообробний, залізобетонних конструкцій та столярний, у квітні почала діяти механічна майстерня, споруджувалася котельня. У 1968 році були виготовлені перші залізобетонні конструкції і лісоматеріали.

Хлібозавод

Продукція хлібозаводу

Міський хлібозавод постійно нарощував потужності. У 1960 році на підприємстві вироблено на 560 тонн продукції більше, ніж у 1959 році. У середині 1960-х років став до ладу кондитерський цех. У 1968 році на заводі працювало 160 осіб. У 1969 році реконструйована головна піч, що дало можливість випікати новий сорт хліба — «орловський», який не черствів протягом трьох днів. Крім того, встановлена нова вентиляція, реконструйовані дві основні печі в хлібобулочному цеху, що підвищило продуктивність праці на 20%. Того ж року освоєний випуск нарізних батонів, ріжків з маком та інших видів продукції.

У кінці 60-х років хлібозавод випускав 52 види хлібобулочних і кондитерських виробів, 50 магазинів торгували хлібом. За результатами роботи завод став переможцем у змаганні підприємств харчової промисловості УРСР та нагороджений грошовою премією.

Пивоварний завод

Річка Случ, на протилежному березі — головний корпус пивоварного заводу. Фото 2006 року

У 1961 році на пивзаводі змонтована друга черга холодильної аміачної установки, що дало змогу підвищити потужність підприємства на 25%. З введенням її в дію звільнилося два просторих приміщення, де були встановлені пивні танки та інше технологічне обладнання.

У 1966 році встановлена автоматична лінія з розливу пива потужністю 3000 пляшок на годину, збільшена потужність бродильного підвалу. Продуктивність праці у порівнянні з 1965 роком зросла на 45%. Того ж року реконструйовано варильне відділення, потужність якого довели до 500 тисяч декалітрів. Введені в експлуатацію очисні споруди.

Птахокомбінат

У 1961 році бригада м’ясо-жирового цеху птахокомбінату за зміну виробляла 70 центнерів продукції. У короткий строк перероблялося понад 300 000 голів птиці і 70 000 кролів. У другому півріччі 1964 року птахокомбінат виробив близько 1 500 тонн м’яса. Проведена реконструкція холодильника та конвеєрної лінії. Центрифуга, за допомогою якої проводилася трудомістка операція зняття пір’я, була замінена спеціальною більш продуктивнішою машиною, яка давала вищу якість. Одночасно завершено ремонт бази для утримання худоби, відгодівельної бази для птахів тощо. Роботи здійснені в основному власними силами колективу комбінату.

Завод продтоварів

Завод постачав на прилавки магазинів ковбаси, мінеральні та інші безалкогольні напої, фруктові і овочеві консерви, соки, вина тощо. На початку вересня 1968 року було введено в експлуатацію новий цех безалкогольних напоїв, де встановлена автоматична лінія. Весь процес від подачі посуду до навантаження готової продукції в автомашини був механізований. Мийний агрегат за годину обробляв 3 000 пляшок. За зміну нова лінія видавала 25 000 пляшок безалкогольних напоїв за новими рецептами.

У 1969 році завод продтоварів почав випускати нову продукцію — молочний шербет та березовий сік. У тому ж році реконструйований винний цех: встановлені нове обладнання та потокова лінія, після чого цех почав виготовляти до 10 000 декалітрів вина на рік.

Консервний цех заводу продтоварів випускав березовий сік, салати з огірків, помідорів, компоти і варення — вишневі, абрикосові, сливові, полуничні та яблучні. Для виробництва березового соку встановлена сепараторна потокова лінія і вакуум-апарати. За сезон тут вироблялося біля 1 200 000 умовних банок соків, компотів, фруктових консервів, варення, джемів тощо.

Консервний завод

У 1960 році, на лівому березі річки Случ, за адресою вул. Санаторна, 23, почалося спорудження великого консервного заводу, на що було виділено 1 мільйон карбованців. Завод планувалося ввести у дію восени 1961 року, монтаж обладнання розпочався вже в серпні 1960 року. У вересні закінчена кладка стін головного корпусу зі складом готової продукції. Будівельникам довелося поламати голову над зведенням залізобетонного перекриття. У Новограді на той час не було підприємства, яке б виготовляло залізобетонні вироби, їх завозили з Житомира, куди доводилося возити цемент і арматуру. Спочатку передбачалось і для консервного заводу замовляти плити у Житомирі, однак строки їх виготовлення не відповідали темпам будівництва. Цінну ініціативу виявили виконроб Б.Бурківський та арматурник А.Лопатюк, які налагодили виробництво залізобетонних ребристих плит на місці. Самі виготовили опалубку-форму. Для прискорення робіт між стінками опалубки й бетонною масою прокладали папір, і тому ледь затверділа плита звільнялася від опалубки і переносилася для сушіння на піщану подушку. Таким чином за допомогою декількох форм виготовлено більше 550 плит. Таврові балки також відформовані на місці. Половина території, відведеної для будівництва заводу, у вересні 1960 року ще була зайнята житловими будинками, які підлягали знесенню. Незважаючи на негаразди, будівництво консервного заводу велося достатньо швидкими темпами.

Одночасно розпочато монтаж трьох ліній — овочевої, молочної й фруктово-сокової, підведена високовольтна лінія, обладнані електричні вузли, налагоджені водопостачання та каналізація. Заводська труба збудована у 1962 році. У 1964 році завод перейшов у підпорядкування Житомирського овочеконсервного заводу на правах цеху і у листопаді став до ладу. Усі процеси — від приймання сировини до відвантаження готової продукції — були механізовані. На томатній лінії щодня могло оброблятися 70 тонн помідорів, однак використовувалася вона лише частково.

У січні 1966 року консервний завод випустив 120 000 умовних банок голубців і 3,5 тонни фруктових екстрактів. За літній сезон 1966 року завод випустив 1 млн. 200 тис. банок консервів — це різні фруктові і ягідні компоти, томати, пасти, варення, пюре, джеми, салати. Освоєний випуск натуральних соків, комбінованих овочевих консервів та томат-пасти. За сезон 1968 року вироблено біля 2 200 000 банок різних консервів. Продукція поставлялася у Москву, Нижній Тагіл, Печору, Свердловськ, Алма-Ата, Воркуту, Читу та інші промислові центри Радянського Союзу.