Освіта

На початку 1960 року в місті працювали 6 середніх шкіл, одна восьмирічна і одна початкова. У 1960 році під керівництво відділу народної освіти передана середня школа № 9, у 1961 році — восьмирічна школа № 10.

У 1960 році на вул. Червоній, 24, відкрилися цілодобові дитячі ясла № 4, в яких виховувалося 45 дітей. На той час у місті діяло 2 дитячих садочки на 275 дітей, у 1964 їх стало вже 5 на 580 дітей. У 1963 році побудовані ясла-садочок на 100 місць, у 1964 році — дитячий комбінат на 140 місць на вул. Войкова, у 1966 — садок-ясла на 140 місць, який містився в районі ремзаводу. У 1965–1970 роках у місті працювало два будинки дитини на 100 місць.

У вересні 1960 року на базі ліквідованого дитячого будинку відкрилась перша в місті восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа з подовженим днем, в якій навчалися понад 300 учнів. У школі були навчальні кабінети, майстерні, спортивний зал, фізкультурні майданчики, їдальня, кімнати для відпочинку та денного сну. Працювали гуртки духових інструментів, хореографічний, художньої вишивки, юних мандрівників-краєзнавців, юннатів, технічний, хоровий, літературний, спортивний та інші, якими охоплені майже всі вихованці. 70 дітей одержували пільгове харчування. До школи подовженого дня в першу чергу приймалися діти одиноких матерів та батьків, які працювали і не мали змоги доглядати своїх дітей.

При школі № 6 у 1961 році відкрилися 7-місячні підготовчі курси до вступу в інститути. Плата за навчання становила 25 карбованців.

Школа-інтернат. Фото 1970-х років

У 1963 році зведено комплекс будівель школи-інтернату на 330 учнівських місць, у 1964 році тут відбувся перший випуск. Першим одержав свідоцтво про освіту Василь Романюк — відмінник навчання, його ім’я занесене до Книги пошани школи.

У 1964 році початкова школа № 8 була приєднана до середньої школи № 6. На той час у місті працювали 10 шкіл: 7 — середніх, 2 — восьмирічних і 1 — початкова, що їх відвідувало понад 7 000 дітей, яких навчали більше 300 вчителів. У 1966 році середні школи у місті закінчили 955 випускників. У 1968 році в школах навчалося 6526 учні, у 1969 році — 7419 учнів, працювало 443 учителі і вихователі. Цього ж року в СРСР скасована срібна медаль. У 1969 році 48,1 % учнів навчалося на «4» і «5», 26% учнів поступили до вузів країни.

З кожним роком кількість школярів у місті збільшувалася, відчувалася гостра нестача шкільних приміщень. Тому у 1969 році введена в експлуатацію добудова до школи № 3 на 240 учнівських місць. У кінці 60-х років розпочалося будівництво нового приміщення середньої школи № 6, у 3-поверховому приміщенні в одну зміну могли навчатися 964 учні. Доки школа будувалася, учні навчалися у старому приміщенні, де не було власної їдальні, тому гарячі обіди для школярів щоденно готувалися у ресторані «Троянда» і привозилися до школи.

Культурне життя в школах 60-х років вирувало. Зокрема, в 1961 році в школах міста і району працювало 24 хори, 35 драматичних, 58 літературних, 65 танцювальних, 19 струнних гуртків та 3 духових оркестри, в яких брало участь понад 10 000 учнів.

У 1961 році школи міста включилися в третю Всесоюзну туристсько-краєзнавчу екскурсію піонерів і школярів. Був створений міський штаб, який проводив підготовку шкіл до походів. Зокрема, восьмирічна школа №4 провела кілька походів. Один з них — велосипедний пробіг за маршрутом Новоград-Волинський — Коростень — Житомир — Новоград-Волинський. 12 старшокласників середньої школи № 6 провели туристичну подорож до Білорусі. Учні побували у Рівному, Луцьку, Ковелі, Біловезькій пущі, у день Перемоги — у Брестській фортеці. Під час подорожі учні ночували в наметах, власноруч готували їжу, проводили спортивні ігри. У цей же час 12 старшокласників середньої школи № 2 зробили велосипедну подорож до міста Кам’янець-Подільського та повернулися за 8 днів. Учні середньої школи № 5 здійснили пішохідний похід за маршрутом Таращанка — Красилівка — Михиївка — Курчиця і берегом Случі до Новограда-Волинського.

1960-го року в місті відкрита заочна середня школа, перший випуск відбувся у 1963 році. У 1966 році в школі навчалося біля 400 робітників і службовців, створено 3 консультаційні пункти. Один із них з 1961 року діяв на каменедробильному заводі, де працювали понад 60 учнів, два інших пункти працювали у Наталівці і Чижівці. Окремий клас відкрили при професійно-пожежній частині, де 21 працівник навчалися за скороченою програмою і здобували 8-річну освіту за два роки. Учні, що не мали змоги відвідувати школу в середині тижня, мали змогу одержати консультацію чи здати залік у вихідний день. У 1965 році заочну школу закінчили 114 осіб, вступили до неї — 87.

У 1969 році у школі робітничої молоді № 1, яка проводила зайняття у приміщенні середньої школи № 2, нараховувалося 287 учнів. Заняття проводилися 4 рази на тиждень з 19-ї до 23-ї години.

У 1966 році на вул. Пушкінській, 47/37 відкрите професійно-технічне училище з підготовки робочих будівельних професій з плановим контингентом 400 учнів. Його першим директором був Олександр Максимович Тинянко. Перший набір до ПТУ становив 210 учнів. На початку 1968 року тут розпочалося спорудження нового навчального корпусу, в якому були розміщені кімната для вчителів і кілька класів.

Музична школа

Станом на 1964 рік Новоград-Волинська дитяча музична школа випустила 200 юних музикантів, з них 58 вже закінчили середні і вищі навчальні музичні заклади, 38 випускників ще були студентами музичних училищ та консерваторій.