Комунальне господарство

Електростанція

На початку 1952 року міська електростанція одержала обладнання для нової парової турбіни. Основний тягар робіт з її налагодження ліг на плечі досвідчених працівників, які додатково сконструювали пристрій для охолодження дизеля за допомогою течії води. Особливо відзначився старший машиніст Я. Степура, який працював на електростанції з 1936 року. Монтажні роботи проводилися під загальним керуванням директора Малиновського Миколи Івановича. Після підключення нового обладнання потужність станції зросла майже удвічі. У липні того ж року було введено в дію додаткове обладнання, капітально відремонтований котловий турбоагрегат — паровозний котел, обкладений ззовні цеглою. Планом передбачалось всі роботи провести за 16 днів, проте упоралися за 8. Під час ремонту запровадили дві раціоналізаторські пропозиції. Їх економічний ефект становив 100 тонн палива на рік.

Проте такі заходи не вирішували проблеми — у школах зривалися вечірні уроки, у житлових будинках звечора і до 12 години ночі про якісне світло годі було і мріяти.

Електростанція працювала цілодобово, з 1 серпня 1958 року колектив перейшов на 7-годинний робочий день. Для відпочинку працівників була обладнана ленінська кімната, де діяв радіоприймач — ознака заможності підприємства. Відкрита бібліотека, закуплені настільні ігри.

Водогін

Значні роботи щодо відновлення водогону проведені у 1956 році. На насосній станції встановили новий потужний агрегат, із введенням якого в дію подача води місту збільшилася на 40–50%. Незважаючи на це, жителі околиць міста відчували нестачу водозабірних колонок. Мешканці вулиць Лесі Українки і Панкратова ходили за водою за 500–800 метрів, хоча поряд проходив магістральний водогін.

У 1960 році додатково встановлено 10 водозабірних колонок, прокладені нові водогінні гілки вулицями Чкалова, Шаумяна, Ярунською, Пушкінською, Шевченка, Кірова — всього 1,5 кілометра, встановлені пожежні гідранти.

У 1950-х роках працівники водогону виконували незвичну для себе роботу — встановлення і обслуговування в квартирах жителів міста газових плит. Протягом 1957 року їх було встановлено лише 80, за лютий 1958 року — вже 100 плит. У період з 20 червня до 20 липня 1958 року в конторі підприємства, що розміщувалася на вул. Червоноармійській, 25, була проведена реєстрація газобалонних установок, які придбані жителями міста за власні кошти.

Благоустрій міста

У 1950-х роках почався плановий благоустрій міста. На першому етапі — у центральній частині міста, з надходженням коштів розпочато облаштування віддалених районів міста. 3 9 вересня 1951 року базар для продажу худоби, сіна, дров та сільгосппродуктів з підвід перенесений на вул. Червоноармійську, на площу колишнього хлібозаводу. У 1952 році вперше застосували посадку дерев з обох боків тротуарів. Цього ж року були забруковані і заасфальтовані тротуари вул. Леніна (нині — Шевченка) і Міжнародної (нині — Соборності), встановлені 30 вуличних ліхтарів у міському парку і на вул. Леніна та Пушкіна, у місті посаджено 2500 дерев, у скверах і міському саду — 26 000 квітів.

Вулиця Леніна (колишня Корецька, нині — Шевченка). Фото 1950-х років

У 1953 році заасфальтовано близько 3500 м² тротуарів вул. К.Маркса, Леніна і Шевченка. Велику роботу щодо озеленення міста виконували самі новоградці, виходячи на суботники та недільники. Так, зокрема, 12 квітня 1953 року тисячі жителів міста і учнів шкіл вийшли на недільник впорядкування рідного міста. У 1954 році забрукували вул. Войкова, І. Франка, кільцевий виїзд біля міської лікарні, тротуари на вул. Р. Люксембург. Проведено очищення канав вул. Пушкінської до р. Смолки.

Біля автобусної станції благоустроєний сквер, в якому висаджені квіти, декоративні дерева, розбиті клумби. Додатково встановлені 25 електричних точок для освітлення вул. Пушкіна і Володарського.

У 1955 році в міському саду і скверах висаджено 98 тисяч квітів різних сортів, понад 500 декоративних дерев та майже 3 000 кущів «зеленої огорожі». Територія скверу на вул. К. Маркса перепланована. Тут висадили молоді дерева, розбили клумби, газони, розчистили алеї та доріжки. У квітні 1956 року на вул. Леніна висаджено декілька десятків лип. У міському саду і шести скверах до першотравневого свята проведена пересадка дерев, живої огорожі між алеями та влаштовані нові алеї.

Новоград-волинці відпочивають у міському Парку культури. Фото 1959 року

Додатково розбиті декілька нових скверів: проти кінотеатру, у районі вул. Волі і на вул. К. Маркса. Благоустроєний сквер біля сироварного заводу. Проведений капітальний ремонт тротуарів на вул. Пушкінській, Радянській, Перекопській.

Досить швидкими темпами велася робота з влаштування освітлення міста в нічний час. 19 липня 1956 року на вул. Радянській засвітилися вуличні ліхтарі. У перших числах жовтня 1957 року, завдяки ініціативі жителів та допомозі працівників електростанції, освітлено 500 метрів вул. Лермонтова.

Біля пивзаводу було давно закрите старовинне кладовище. Вже у 1950-ті роки почалися розмови про облаштування тут парку. У 1970-ті роки ідея частково була здійснена — кладовище знесли, але парк так і не розбили.

У 1957 році комбінат комунальних підприємств здійснив капітальний ремонт вул. Радянської. У районі м’ясокомбінату до 1 серпня поклали нову мостову.

Жителька Новограда-Волинського на прогулянці. Фото кінця 1950-х років

У кінці грудня 1957 року виконкомом прийнято рішення про проведення суцільної перенумерації будинків та перейменуванні ряду вулиць і провулків. Гоголівський провулок — у вул. Сталіна, частину вул. Кірова і Куйбишева, які з’єднувала вул. Кірова і Леніна — у вул. Чернишевського. Частину вул. Червоноармійської, яка розташована паралельно р. Смолка — у вул. Ціолковського. Частину вул. Радянської, яка з’єднувала вул. Островського та Калініна — у вул. Глинки. Частину вул. Леніна, яка розташована за конторою «Заготльон», — у вул. Мічуріна. Частину вул. Перекопської і Набережної (праворуч від м’ясокомбінату) — у вул. Толстого. Частину вул. Перекопської, яка розташована з заходу від м’ясокомбінату — у вул. Чайковського. Частину вул. Перекопської, яка з’єднувала вул. Пархоменка з Набережною, — у вул. Некрасова. Частину вул. Пархоменка, яка проходить паралельно залізниці — у вул. Менжинського. Західну частину вул. Пархоменка — у вул. Тургенєва. Будинки від вул. Больничної до вул. Котляревського і район харчокомбінату - у вул. Прорізну. Частину вул. Больничної в районі санпропускника — у провулок Больничний. Будинки в районі колишнього гаража АТК — у вул. Воровського. Частину вул. Войкова, паралельної птахокомбінатові — у вул. Зелену. Частину вул. Войкова, яка з’єднувала її з вул. Тельмана — у провулок Войкова. Вул. Мало-Радянську — у вул. Коцюбинського. Вулицю в Робітничому селищі, яка йде на село Чижівку, — у вул. Герцена. Вулицю в Робітничому селищі, яка йде від вул. Госпітальної до р. Случ, — у вул. Богуна. Вулицю в Робітничому селищі між Богуна і Госпітальною — у вул. Кривоноса. Керівники підприємств, установ та домовласники були зобов’язані до 27 грудня 1957 року встановити вуличні ліхтарі з новими номерними знаками.

У 1960 році паркова дорога з’єднала міський стадіон з вул. Леніна. Заасфальтовано 10 000 кв. м вулиць К. Маркса, Шевченка, Радянської і Червоноармійської. Встановлені додатково 60 ліхтарів, що дозволило освітити приблизно 3 км вулиць.

Для підтримання чистоти на вулицях міста навесні 1960 року комбінат комунальних підприємств одержав поливальну машину. Цього ж року забрукували вул. Воровського.