Артілі та інші підприємства міста

Артілі

Артіль імені Петровського була однією з найбільших у місті. План пошиття взуття за місяць для колективу в 1952 році становив 2938 пар і не завжди виконувався. Чоботи, туфлі, тапочки, які випускала артіль, не ті-шили покупця красивою формою, міцністю і чистотою обробки. Була в артілі бляшана майстерня, яка виготовляла відра, господарські бідони, кулі-нарські листи, віники, поштові скриньки, табуретки. У 1955 році на вул. Шевченка знаходився один з її цехів — павільйон побутового обслуговування населення, на вул. Леніна — містилася швейна майстерня. Швейний, щітковий, шевський та інші цехи випускали щітки для взуття, тілогрійки, тапки, жіночі чоботи та інші товари.

Павільйон артілі ім. Петровського під час виставки на стадіоні. Фото поч. 1950-х років

У 1954 році артіллю було вироблено 760 гектолітрів прохолоджувальних напоїв, створена база для зберігання і переробки овочів та фруктів.

У листопаді 1957 року артіль ім. Петровського перейменована в артіль ім. 40-річчя Жовтня. Іноді її називали артіль «Жовтень». У березні 1960 року здано в експлуатацію новий корпус, де розташовані цех безалкогольних напоїв та кондитерський цех, в якому встановлено прес та стіл для охолодження карамельної маси. Такі заходи дозволили розширити асортимент цукерок. Здебільшого в цеху працювали випускники міських шкіл. 10 липня 1960 року почав працювати цех плодопереробки, де за перший місяць роботи було перероблено 260 тонн вишень та черниць, виготовлено 140 тонн соків. Артіль заготовляла і переробляла й інші фрукти. Наприклад, з яблук та слив було виготовлено понад 150 тонн соків. Частина цієї продукції була відправлена до Москви.

Промислова артіль імені XIX з’їзду КПРС у 1954 році розширила мережу побутового обслуговування населення — були відкриті майстерні з ремонту капронових панчіх, радіоприймачів та побутових електроприладів, де приймалися замовлення на ремонт побутової техніки, яка містилася на вул. Рози Люксембург. У травні 1958 року контора правління артілі перейшла у приміщення за адресою: вул. К. Маркса, 35. У структурі артілі працювали художня майстерня, шевський та палітурний цехи і ковальсько-жерстяна майстерня. Крім того, на вул. Шевченка артіль відкрила майстерню з ремонту гумового взуття методом гарячої вулканізації і фарбування шкіряного взуття всіх кольорів. У 1960 році помітно поліпшив роботу цех з виробництва будівельних матеріалів. Тут встановлені бетономішалка, два віброверстати, прокладена вузькоколійка. За 8 місяців 1959 року цех виготовив 340 000 штук умовної цегли, за цей же період 1960 року — 536 000 штук. Річну програму з виробництва шлакоблоків, розраховану на 9 місяців, цех перевиконав уже у вересні на 126 000 штук. План з виробництва черепиці теж перевиконаний — станом на вересень 1960 року випустили 106 000 штук.

Промислова артіль «Мебельник» у 1950-х роках випускала одежні шафи щитової конструкції , кресла, стільці, письмові столи, віконні карнизи і етажерки. Річний випуск останніх становив 1000 штук. Сировину артільники заготовляли власноруч. У 1956 році відкритий новий лісопильний цех. На подвір’ї підприємства змонтована лісопильня та встановлено спеціальне обладнання, яке введено в дію на жовтневі свята. Для полегшення роботи влітку 1959 року від сушильних камер до фугувального цеху прокладена вузькоколійка. У 1957 році артіль виготовила меблевих виробів на загальну суму 2 012 800 крб. У 1960 році виготовлено близько 300 буфетів, 330 шаф, інші меблі.

Артіль «Змичка» об’єднувала цехи з випуску ковбаси, булочних виробів, мінеральних вод, безалкогольних напоїв та морозива, яке продавалося у павільйоні в центрі міста та відзначалося високими смаковими якостями.

Інші підприємства міста

Новоград-Волинська яйцебаза прийняла і відправила промисловим центрам країни у 1955 році більше 40 вагонів яєць, у 1956 — 43 вагони. У 1957 — план піднятий у 1,5 рази. Для полегшення роботи встановлена спеціальна сортувальна машина.

У 1953 році на інкубаторній станції для передачі колгоспам виведено близько 170 000 курчат, 15 000 каченят, понад 10 000 гусенят і 3 000 індичат. 1956 року станція вивела для колгоспів 160 500 голів птиці різних порід.

На птахокомбінаті у 1953 році було закінчено будівництво приміщення відгодівельного цеху на 10 000 голів птиці, і встановлені машини для механічної обробки птиці в забійному цеху. У 1955 році пропускна спроможність птахокомбінату зросла утричі. У 1958 році реконструйований жировий цех, встановлена підвісна лінія подачі, електропила для розрізування м’ясних туш, запрацювала котельня та холодильник на 350 тонн продукції.

На околиці міста, біля дороги на Чижівку, у другому півріччі 1960 року розмістилася міжрайонна база з інкубації та відгодівлі. Основним напрямом її роботи була відгодівля свиней на дешевих кормах — відходах заводів та інших підприємств міста, що давало можливість вдвічі здешевити вартість свинини. На початку 1961 року на відгодівлі знаходилося 1 144 голови великої рогатої худоби та понад тисячу свиней.

Комбінат комунальних підприємств навесні 1957 року відкрив механізовану пральню.

Колектив Новоград-Волинської філії Житомирського навчально-виробничого комбінату УТОГ (Українського товариства глухонімих) у 1957 році для розширення виробництва почав будувати велике приміщення на 60 робочих місць на вул. Рози Люксембург. З введенням його в експлуатацію був відкритий самостійний навчально-виробничий комбінат для швачок.

У 1959 році в місті відкрито 6 нових майстерень індивідуального шиття і ремонту одягу, майстерні з ремонту і шиття взуття, з ремонту годинників та 2 перукарні. В ательє на вул. Франка, 11, у 1960 році відкрито стіл розкрою жіночого плаття.

Валова продукція підприємств міста у 1956 році склала 156 млн. 300 тисяч карбованців.