Морське авіатехнічне училище

У липні 1953 року наказом генерального штабу Збройних сил СРСР на базі Пермського вищого морського авіатехнічного училища (ВМАТУ) почалося формування військово-морського училища в/ч 87358 з дислокацією в Новограді-Волинському. Керівниками училища були призначені: начальник училища — генерал-майор Анікєєв Євсей Михайлович; заступник начальника з навчальних питань — інженер-полковник Соболевський Борис Львович; начальник політичного відділу — полковник Старков Іван Федорович; заступник начальника з питань тилу — полковник Жадько Василь Михайлович; заступник з організаційно-стройових питань — підполковник Прищепко Андрій Якимович.

На початку серпня 1953 року в Пермському училищі здійснено набір курсантів, які там же пройшли курс молодого бійця, перші стрільби і військовим ешелоном у складі одного батальйону були передислоковані до Новограда-Волинського. 22 вересня 1953 року ешелон прибув до Новограда-Волинського. Батальйон розташувався на території, яка донедавна мала назву «Військове містечко № 4». Початком навчального року було призначено 1 жовтня 1953 року.

Територія містечка, житловий, службовий, навчальний і складський фонди знаходилися в занедбаному стані через те, що більше року були без господаря. Після передислокування до Риги військового училища зв’язку, що розміщувалося на цій території, залишилися сторожі, які не зберегли майно від руйнації та розкрадання. У приміщеннях були відсутні віконні рами, підлога та двері. Відразу почалася підсилена підготовка приміщень до навчання. Курсанти працювали від світанку до пізньої ночі. Електричне освітлення з’являлося на короткий час, у нічний час містечко занурювалося в суцільну темряву, але у казармах при світлі ліхтарів та ламп працювали і в ночі. Плідна робота дала свої результати, поступово військове містечко набуло привабливих рис. Невдовзі побудували й власну електростанцію. Наочність була привезена з Пермі.

У 1954 році до міста прибув начальник військово-навчальних закладів ВПС ВМФ генерал-лейтенант Шарапов і урочисто вручив училищу Прапор частини.

Навесні і влітку 1954 року розвернулися роботи з озеленення містечка. Були викорчувані всі осини, які були основним насадженням на території училища, на пустирі закладено два фруктових сади. Розпочалося будівництво стадіону і навчального аеродрому. У 1955 році побудовані стрілецький тир та постійне наметове містечко. У 1957 — басейн, стадіон та спортивні майданчики в районі будинків офіцерського складу.

Курсанти військово-морського училища на навчаннях. Фото кінця 1950-х років

Слід зауважити, що усі дерева в районі «Морське», за винятком беріз біля економіко-гуманітарного коледжу, посаджені військовими. Були розбиті клумби, квітники, на території містечка посаджені сотні кущів троянд. Влітку містечко розквітало і грало всіма барвами веселки. Коли училищу запропонували передислокуватися у місто Житомир, де було набагато краще місце для його облаштування, моряки відмовилися — було жаль залишати те, що зроблене своїми руками. Крім навчання, військові цікаво проводили вільний час. Відпочинок для курсантів полягав у спортивних іграх та змаганнях. У вихідні дні на стадіоні, волейбольних та ігрових майданчиках, у басейні точилась запекла боротьба. Все це доповнювала гра військового духового оркестру. Клуб, який містився в переобладнаній їдальні, відвідували усі сім’ї офіцерів та військових надстрокової служби. Тут демонструвалися найновіші кінофільми, яких ще не показували у міському кінотеатрі. Самодіяльність курсантів, офіцерів і їх сімей, жіночий хор та багато іншого урізноманітнювали відпочинок і життя особового складу.

У районі Олександрівки було велике підсобне господарство частини. Там же містилася плавальна база, куди привезли шлюпки ВМФ. У вихідні дні сім’ї військовослужбовців виїжджали туди автобусом на відпочинок, засмагали, купалися, ходили на шлюпках, грали в спортивні ігри. Таким чином виховувався патріотизм та любов до своєї частини.

Військовослужбовці морського училища — учасники параду на честь 40-річчя Жовтневої революції. Фото 7 листопада 1957 року

Раз на тиждень проводилася загальна училищна вечірня повірка з прогулянкою містом до кінотеатру ім. Щорса і у зворотному напрямку. Йшли лише стройовим кроком, з піснями під оркестр. Все місто виходило подивитися на яскраве видовище. Така традиція підтримувалася і надалі, коли училище переформували у школу авіамеханіків. Військове училище завжди відкривало паради та демонстрації. Моряки в чорній парадній формі, штанах «кльош» та с кортиками на боку неодмінно виборювали негласну першість серед військових частин Новоград-Волинського гарнізону щодо стройової підготовки.

Під час інспекторських перевірок та на випускних екзаменах курсанти отримували високі оцінки та схвальні відгуки. Училище було визнане одним з найкращих серед навчальних закладів ВПС ВМФ. В училищі готували техніків авіаційного обладнання на літаки МІГ-17, МІГ-19 та ІЛ-28 та техніки авіаційного озброєння для Військово-Морського Флоту. У 1957 році в штат училища було введено ще один батальйон — курсантів-механіків зі строком навчання 9 місяців.

1 листопада 1961 року 245-те Морське авіатехнічне училище реорганізовано у 64-ту школу авіаційних механіків, яка 2 липня 1962 року отримала Прапор частини. Вона проіснувала до 1995 року, підтримуючи всі гарні традиції, що були закладені попередником. Найдовше, 12 років, її командиром був Афанасьєв Геннадій Андрійович.