Будинок культури

Приємно розпочалися 1950-ті роки для районного відділу кінофікації — він виборов І-е місце серед кінотеатрів Житомирщини і отримав перехідний Червоний прапор. Старий кінотеатр знаходився на вул. Леніна в районі сучасного пам’ятника Леніну і міг вмістити не більше 300 глядачів. Його фойє прикрашало величезне панно під назвою «Сталінські новобудови комунізму». На екранах демонструвалися в основному ідеологічні кінокартини.

Найяскравішою подією в культурному житті міста стало відкриття кінотеатру імені Щорса. Його фундамент було закладено ще у 1930-ті роки. Перед війною споруда була практично готова до відкриття, однак війна та важкі роки відновлення народного господарства не дозволили завершити будівництво. Нарешті, 22 вересня 1951 року, о 19-й годині, відбулося урочисте відкриття кінотеатру ім. Щорса. Новий кінотеатр вражав архітектурою і величчю.

Крайній ліворуч — Борис Георгійович Шарварко — директор Будинку культури ім. Щорса, крайні праворуч Семен Давидович Іванов та Михайло Іванович Артемюк — керівники народного ансамблю пісні і танцю «Полісся». Фото 1959 року

У 1950-х роках, після структурної реорганізації державних установ, у районі було два будинки культури — в Новограді-Волинському міський ім. Щорса та в Яруні — районний. У 1952 році в міському Будинку культури працювало 9 гуртків, в яких брали участь більше 300 осіб. Серед них — аматорські український та російський драматичні колективи, хоровий, вокальний гуртки, струнний оркестр. Об’єднаний хор нараховував 100 учасник. 3 25 березня 1953 року щоденно, з 10 години ранку до 24 години вечора працювала більярдна.

У 3-поверховому приміщенні Будинку культури був великий зал для глядачів, читальний і танцювальний зали; кімнати для гурткової роботи, більярдна та буфет. Однак культура обслуговування не завжди була належною. У великій залі для глядачів проходи часто заставлялися приставними стільцями. Часто це робилося вже під час концерту, і шум заважав іншим присутнім. З фойє, де чомусь відвідувачі дозволяли собі курити, густі клуби цигаркового диму йшли прямо в зал.

У липні 1956 року відбувся перший випуск слухачів 6-місячних курсів диригентів, баяністів та хормейстерів при Будинку культури, що них закінчили 45 осіб, які пішли працювати в сільські клуби Новоград-Волинського та сусідніх районів. Крім цього, тут були організовані курси шоферів, стенографії, крою та шиття, художньої вишивки, машинопису, кіно-радіосправи. Діяли аматорські гуртки: драматичний, хоровий, народних інструментів, вокальний, хореографічний, учасники яких у 1957 році дали 93 вистави та близько 2000 концертів. Працювали спортивні секції, у малому залі проводилися тренування фехтувальників. У 1958 році відкрилися ательє мод, кімната консультацій та кімната кулінарії. У цей же час була організована музейна кімната, де було відображено життя міста і району, накопичені деякі матеріали про історичне минуле Новограда-Волинського, життя і діяльність Лесі Українки, документи громадянської і Вітчизняної воєн. Тут же був створений краєзнавчий куточок, що знайомив з природними багатствами краю, його рослинним і тваринним світом. У меморіальній кімнаті Лесі Українки були зібрані документи, фотокопії, малюнки, листи, які розповідали про життя і літературну діяльність поетеси.

Щорічно проводилися огляди художньої самодіяльності. Один з них розпочався 26 лютого і тривав 10 днів. У його концертах взяли участь більше 50 творчих аматорських колективів та понад 3000 виконавців міста і району. Широко було представлено хорове мистецтво.

Переможці огляду успішно виступили в Житомирі, представивши 5 хорів, 2 танцювальних колективи, 5 оркестрів і солістів — всього 420 осіб, та посівши перше місце.

У 1959 році аматорське мистецтво Будинку культури зробило великий крок. Цьому сприяла підготовка до Декади української літератури і мистецтва в Москві. Було вирішено об’єднати співаків і танцюристів в аматорський молодіжний ансамбль, якому дали назву рідного краю — «Полісся». До складу ансамблю увійшли понад 60 осіб, в основному молодь. Репертуар складався з 17 пісень і 14 танців, більшість з яких записані у Новоград-Волинському районі. Велику допомогу молодіжному ансамблю своїми консультаціями надавали народний артист республіки П. Вірський, заслужений артист республіки А. Сегаль, соліст Українського народного хору Г. Чернявський та художній керівник обласної філармонії О. Нагорний.

В.Ольшевський, М.Артемюк і С.Іванов — учасники Декади українського мистецтва в Москві у 1960 році

У зв’язку з підготовкою до Декади української літератури й мистецтва в Москві був проведений республіканський огляд-конкурс аматорського мистецтва, у якому новостворений ансамбль посів призове місце і нагороджений дипломом І-го ступеня. 28 червня 1960 року колегія Міністерства культури УРСР присвоїла ансамблю «Полісся» найменування «самодіяльний народний ансамбль пісні й танцю». 29 червня ансамбль «Полісся» виступав в Житомирі на ювілеї ветерана обласного театру В’ячеслава Юліановича Волкова-Харитоненка. Чудові поліські пісні у виконанні молодих хористів дуже сподобались присутнім, зокрема почесному гостю народному артисту Радянського Союзу Івану Семеновичу Козловському, який написав такий відгук: «Слухав і радісно здивований ансамблем «Полісся». Надзвичайно! І.Козловський. 29 VI 60 р. Житомир».

Слід зауважити, що велику допомогу у підготовці до виступу в Москві ансамблю «Полісся» надав керівник житомирського ансамблю «Льонок» А. Т. Авдієвський, який більше місяця працював з танцювальним колективом. 12 листопада у Москві відкрилася Декада української літератури і мистецтва. Попередні декади проходили у 1936 і 1951 роках. Цього дня в Кремлівському театрі пройшов концерт творчих аматорських колективів України, який транслювався телебаченням.

Наступний виступ відбувся в клубі вищого технічного училища ім. М. Баумана. Спеціальний кореспондент новоград-волинської газети «Радянський патріот», який разом з артистами був направлений до Москви, постійно передавав замітки до місцевої газети. 15 і 16 листопада ансамбль «Полісся» вийшов на сцену Палацу спорту в Лужниках, 18 листопада — Кремлівського палацу, 19 — Будинку культури працівників редакції і видавництва газети «Правда», 21 листопада — Центрального клубу ім. Ф. Е. Дзержинського. Цього разу «Полісся» завершував концертну програму, в якій взяли участь відомі артисти гумористичного жанру Тарапунька і Штепсель. 23 листопада ансамбль взяв участь у зведеній композиції професіональних і аматорських колективів «Дружба» на заключному концерті, який пройшов у Большому театрі. За підсумками Декади Президія Верховної Ради СРСР Указом від 24 листопада 1960 року нагородила працівників літератури і мистецтва Української РСР орденами і медалями СРСР, у тому числі орденом Трудового Червоного Прапора Іванова Семена Давидовича — художнього керівника самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю «Полісся»; орденом «Знак пошани» Шарварка Бориса Григоровича — директора Будинку культури; медаллю «За трудову відзнаку» Коваленка Владлена Васильовича та Ніколаєву Анастасію Кирилівну — артистів самодіяльного народного театру. Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР нагороджений Човгань Опанас Юхимович — завідувач навчальною частиною музичної школи.

Влітку 1960 року про творчість ансамблю «Полісся» був відзнятий кольоровий фільм «На крилах пісні» у звичайному і широкоформатному варіантах, який вийшов на екрани у жовтні. Кінорежисером фільму був Віталій Павлович Кучвальський, головним оператором — Микола Павлович Топчій.

29 травня 1960 року у приміщенні Будинку культури відбулася зустріч городян з депутатом Верховної Ради СРСР, поетом, лауреатом Ленінської премії Максимом Тадейовичем Рильським. Про його творчість розповів поет Андрій Самойлович Малишко.