Зв’язок

Будівництво житлового будинку (нині площа Лесі Українки, 3), на 1-му поверсі якого розмістилося відділення зв’язку. Фото поч. 1970-х років

9 жовтня 1971 року на першому поверсі житлового будинку на площі Лесі Українки, 3 відкрило двері нове відділення зв’язку. Тут розмістилися операційний зал, відділ доставки, міжміський переговорний пункт, телеграф та магазин «Союздрук». У 1975 році пере-говорні пункти були розташовані: центральний на вул. Шевченка, 7, у готелі «Полісся» на вул. К.Маркса, 59, у приміщенні автовокзалу на вул. Леніна, 90-а, та у відділенні зв’язку на вул. Вокзальній, 15-а.

У зв’язку з реконструкцією міжміської телефонної станції в області, яка повинна була забезпечити абонентам Новограда-Волинського можливість самостійно, без участі телефоністок, вести переговори з абонентами Житомира і всіх райцентрів нашої області, з 2 листопада 1975 року введені нові правила користування автоматичним телефонним зв’язком. Для набору номера абонента іншого міста необхідно було, після набору цифри «8», набрати відповідний код і, отримавши сигнал «набирайте номер» (короткі чи довгі гудки), набирати номер потрібного телефону. Саме таким чином почала працювати і нині працює система автоматичного набору номерів.

Завдяки автоматизації міжміських переговорів у середині травня 1976 року в Новограді-Волинському відбулася республіканська нарада щодо організації автоматичного міжрайонного телефонного зв’язку. Менше 20-ти спеціалістів у 1976 році обслуговували міську та 23 сільських АТС. Новоград-Волинські зв’язківці були передовиками Житомирщини щодо телефонізації.

Телебачення

У зв’язку з реконструкцією міського телевізійного ретранслятора і його переходу з 7-го на 9-й канал, починаючи з 11 листопада 1973 року телевізійні передачі транслювалися лише у вечірні години. Відповідав за передачу телевізійного сигналу районний вузол зв’язку.

У зв’язку з початком діяльності потужного ретранслятора в с. Андріївці Черняхівського р-ну, починаючи з 21 листопада 1973 року, Новоград-Волинський ретранслятор почав транслювати передачі першої програми Центрального телебачення на 9-му каналі. Для гарантованого прийому передач на двох (7 і 9) каналах телеглядачам необхідно було обладнати зовнішні антени і направити їх на вказані ретранслятори. У 1975 році в місті було 10 190 приватних телевізорів.

На початку червня 1975 року в радіотелевізійному ательє на вул. Кірова, 15 (нині — Житомирська) відкрито студію звукозапису.