Віктор Ваховський,
голова міської асоціації краєзнавців

Освіта

Дошкільна освіта

У 1973 році відкриті дитячі ясла-садок машзаводу на 140 місць, наступного року ще одні ясла також на 140 місць. У 1976 році в місті діяло 7 дитячих ясел і 13 ясел-садків та 3 дитячих комбінати.

Шкільна освіта

Середня школа № 1 ім Лесі Українки. Фото 1970-х років
Середня школа № 1 ім Лесі Українки. Фото 1970-х років

У загальноосвітніх школах міста 1972–1973 навчального року нараховувалося 7 542 учні. У 1972 році в місті працювало 7 середніх, 3 восьмирічних та 2 вечірніх школи з заочною та очною формою навчання. Щороку середню освіту здобувало 750 осіб. У 1972 році десятирічку закінчило 566 юнаків і дівчат, 14 випускників одержали золоту медаль. За роки десятої п’ятирічки (1976–1980) атестат про середню освіту отримали 3036 випускників середніх шкіл міста.

За 1971–1975 роки добудували 13 класних кімнат в середній школі № 5. А загалом у місті за роки 9-ї п’ятирічки було добудовано 25 класних кімнат, два спортзали, обладнано і відкрито понад 40 навчальних кабінетів. П’ять шкіл (№№ 2, 3, 5, 6 та школа-інтернат) повністю перейшли на кабінетну систему навчання.

У період з 1972–1974 роки середню освіту у заочній школі одержали майже 900 осіб, восьмирічну — 241.

У станції юних техніків, яка починалася з авіамодельного гуртка Палацу піонерів та була відкрита у 1949 році, в 1976 році займалися 256 дітей віком від 6 до 16 років у авіа-, авто-, судно- ракетомодельному та радіотехнічному гуртках.

Соціально-культурні установи:
 1960 рік1965 рік1970 рік1973 рік
Кількість шкіл8101111
Кількість вчителів270380520540
Кількість учнів4873698572557694
Кількість дитячих садочків2588
В них дітей27558012001325
Кількість дитячих ясел5555
В них дітей280290315315

Машинобудівний технікум

У керівництва машинобудівного заводу ідея створити середній спеціальний навчальний заклад зріла давно, однак лише у 1968 році вона почала набувати реальних рис. Відкрився він у жовтні 1969 року при Новоград-Волинському заводі сільськогосподарських машин як філія Київського вечірнього індустріального технікуму. Перший набір учнів становив 60 студентів з вечірньою формою навчання. Група технологів здобувала освіту зі спеціальності «обробка різанням», група механіків — спеціальності «ремонт устаткування підприємств машинобудування».

Спочатку у новоствореному навчальному закладі було дві кімнати на другому поверсі управлінського корпусу заводу сільгоспмашин. У зв’язку з тим, що навчання проводилося без відриву від виробництва, заняття проводилися у дві зміни. Наступного 1970 року було набрано 90 студентів у три групи. Слід зауважити, що в ті часи в технікумі навчалися лише працівники машинобудівного заводу.

Навчання тривало три роки і перший випуск молодих спеціалістів відбувся у 1972 році. Дипломи отримали 46 осіб, з них троє — з відзнакою. Більше десяти відмінних оцінок було поставлено державною кваліфікаційною комісією за результатами захисту дипломних проектів.

Проблем у керівництва технікуму вистачало. Основна з них — навчальна база. Тому посібники, макети обладнання для кабінету спеціальних предметів та література були придбані за рахунок машинобудівного заводу. Багато зробили самі учні, в тому числі і діючі моделі всіх видів сільськогосподарських машин, які на той час випускав машинобудівний завод. На 1973–1974 навчальний рік набрали дві групи за спеціальністю «монтаж і ремонт промислового обладнання». Екзамени для новачків проводили в два тури: з 7 по 14 серпня і з 10 по 20 листопада. Це було зроблено для того, щоб восени мали можливість вступити до технікуму демобілізовані воїни. Впродовж 1972–1974 років заклад закінчили 410 спеціалістів, які працювали на заводі змінними і старшими майстрами, начальниками дільниць, бригадирами та керівниками цехів.

У 1974 році філією технікуму було випущено 77 спеціалістів. 45% дипломних проектів захищено на «відмінно». З квітня 1974 року, в зв’язку зі створенням нового Міністерства машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, Новоград-Волинську філію Київського індустріального технікуму підпорядкували Люберецькому технікуму сільського господарства. Набула чітких рис перспектива будівництва спеціальних корпусів для технікуму. Ця ініціатива належала Міністерству. З 1974 року вперше проведено набір робітників, які мали освіту вісім класів. Їм було надано можливість одночасно одержати загальну і технічну середню освіту.

На початку 1975 року при технікумі почали працювати курси підготовки для вступу в технікум, з червня розпочато перший набір студентів на денну форму навчання.

Головний навчальний корпус машинобудівного технікуму. Фото 1980-х років
Головний навчальний корпус машинобудівного технікуму. Фото 1980-х років

У 1975 році наказом Міністерства машинобудування для тваринництва і кормовиробництва СРСР від 22 вересня № 157 створено Новоград-Волинський машинобудівний технікум. У 1977 році був завершений проект комплексу будівлі технікуму. У 1977 році розпочато будівництво нового комплексу технікуму, який включав навчальний корпус на 720 учнів, побутовий корпус на 960 осіб, гуртожиток на 360 та майстерню. На денному відділенні тоді навчалось 120 студентів, на вечірньому — 207. Директором призначено Дзюбенка Івана Федоровича, який дуже багато зробив для розвитку технікуму. Саме при ньому збудовано сучасний навчальний комплекс.

Швидкі темпи будівництва були обумовлені тим, що державним планом передбачалося розширення заводу сільгоспмашин. У 1977 році навіть розпочали будувати новий майданчик підприємства.

1 вересня 1979 року в урочистій обстановці введено в експлуатацію навчальний корпус і гуртожиток. Будівництво здійснювало БМУ-9. До послуг студентів було надано 19 аудиторій, 12 класів для спеціальних дисциплін. За парти сіли 503 учні. Того ж року вперше набрали чотири групи студентів — по дві механіків та технологів.

Музична школа

У 1973 році 83 випускники школи навчалося в музичних училищах і консерваторіях. Цього року школа випустила 41 учня, з яких десять — відмінники. У 1976 році в музичній школі навчалося 405 учнів.

Джерело: Ваховський В. Соціалістичне будівництво у Новограді-Волинському / Віктор Ваховський // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 435–611.