Головна сторінка Карта сайту Контакти Пошук по сайту
Іван Тригуб,
викладач промислово-економічного технікуму

Напередодні війни

Чимало змін у життя міста вніс 1939 рік. Після ХVІІІ з’їзду ВКП(б) (березень 1939 року) зміцнились позиції районної парторганізації. Відновився прийом до партії, що призупинився у 1937 році. За 30 місяців з травня 1938 до жовтня 1940 року районна парторганізація зросла з 305 до 627 комуністів.

Практично безмежним став вплив бюро і секретаря на життя підприємств, колективів і окремих людей. Без дозволу партійного бюро не призначався на посаду жоден голова колгоспу чи сільради, секретар, завідувач ферми, бригадир, тракторист, шофер, зоотехнік і т.д. Усі мусили пройти через райкомівське бюро.

Без дозволу райкому жоден партієць не мав права виїхати з району чи десь навчатися. За неслухняність виганяли з партії і піддавали репресіям.

Партійні верхи намагалися натаскувати кожного партійця у дусі фанатичної відданості Сталіну й радянському режимові. З цією метою за керівництвом Сталіна був написаний «Короткий курс історії ВКП(б)».

Але малограмотним комуністам курс цей давався дуже туго, як колись школярам «Катехізис» або «Талмуд». Кільканадцять розділів видання на трьох сотнях сторінок вони не могли подужати роками. Через рік райпартком з сумом констатував, що «большинство коммунистов изучили лишь первую главу и некоторые — 2–3 главы. На заводе им. Сталина лишь коммунист Удовенко изучил 6-ю главу. В Броникской МТС многие еще и не приступали к изучению истории партии».

Ще через рік — 27 квітня 1940 року партійці все так же відмовлялися вчити свою історію. Навіть перший райкомівський секретар Большаков за 16 місяців спромігся подужати всього 7 розділів «курсу», його заступники — 3–4 й лише завідувач відділу пропаганди Грабовський дійшов до 12 розділу.

Насаджуючи сталінську ідеологію, райком у той час робив спроби боротися із релігією. Усі церкви були закриті, духовенство перебувало у концтаборах. У народі було ще багато віруючих, тому райком напередодні партійного з’їзду організував бюро войовничих безбожників, що мали б проводити у маси комуністичну ідеологію. Місцевим керівникам було наказано до 24 лютого скрізь організувати осередки войовничих безбожників, у грудні 1940 року їх у районі було вже 47. «Але ними ніхто не займається», адже для такої роботи потрібні були знання, яких у партійців не було.

Більшовицьку центральну владу найбільше цікавили не духовні, а матеріальні цінності, які для неї виробляли місцеві підприємства. Їх розмір вона визначала планом.

У 1938–1941 роках у місті діяли 10 промислових підприємств. 2 з них — горілчаний і спиртовий заводи були союзного підпорядкування; 4 — Чижівська паперова і меблева фабрики, маслозавод і лісопильний завод — республіканського; машзавод і хлібозавод — обласного; цегельний завод і районний харчовий комбінат були підприємствами районного значення.

Крім державних у місті діяли і кооперативні артілі: «Змичка», «Мебельник», імені Тельмана, імені Петровського, імені Кірова, «Побєда», «Кооптранс» та «Трудхарчовик». На державних підприємствах працювали 729 робітників, на артільних — 449.

Найбільшим був машзавод. Тут працювали 143 робітники, в цілому ж колектив нараховував 200 осіб; на хлібозаводі працювали 128 осіб, спиртзаводі — 80, горілчаному заводі — 39.

Машзавод лив чавун, виробляв комплектуючі до тракторів та військової техніки, предмети широкого вжитку.

Ліспромгосп виробляв пиловочник, стронку, шпали, телеграфні стовпи, дубову фанеру.

Чижівська фабрика виготовляла картон, «Змичка» шила одяг, «Побєда» — чоботи, «Кіровці» сукали мотузки, артілі Тельмана і Петровського об’єднували кілька виробництв, «Трудхарчовик» об’єднував буфети, пекарні, їдальні, «Кооптранс» займався кінними перевозками.

Виробничі плани постійно зривалися. Так, машзавод за 5 місяців 1939 року в грошовому виразі план перевиконав, у натуральному виробив 90,1% продукції. План першого кварталу 1940 року на заводі виконаний всього на 25,4%, другого — на 45,1%, при цьому продукція не відповідала попиту споживачів. Артіль імені Тельмана виконала план 2-го кварталу на 84%. «Мебельник» план 9 місяців виконав на 63,4%, та й з того, що виробилось, майже на 12 тисяч карбованців було піддано рекламації. Постійно виходило з ладу обладнання ГЕС. За 10 місяців 1940 року замість 2522 тисяч вона виробила 1989 тисяч кіловат/годин.

Як звітувало на бюро керівництво машзаводу 16 червня 1941 року, графік роботи підприємства постійно зривався. Планували за 1940 рік зменшити собівартість виробів на 4,5%, але вона зросла на 8,5%.

Намагались зарадити справі через збільшення норм виробітку. Так, час на виробництво одного станка скоротили з 211 до 178 годин, затрати з 244 до 191 карбованця 35 копійок.

У безнадійному стані перебувало вивезення лісу, будівництво та ремонт доріг. Однією з причин такого стану був брак робочих рук у зв’язку з репресіями.

Згідно зі звітом керівництва дільниці № 118, план робіт на 1939 рік вона виконала всього на 17,6%. Причина все та ж: брак робітників.

Початок війни і мобілізації 1939 року ще більше загострили цю проблему. У місті ні на мить не припинялася воєнна істерія. Влада тримала усіх в очікуванні військового нападу ззовні і диверсій ворожих агентів у місті. Тому від усіх вимагали готуватися до війни. Кожного силоміць вписували до ОСО («общество содействия обороне») На травень 1938 року в ньому стояли на обліку 3104 людини.

Людей лякали газовою війною. Стали модними протигази. Впродовж одного року в місті здійснили безліч заходів зі застосуванням протигазів.

Було проведено масовий воєнізований похід на 28 кілометрів із 4 тисячами учасників, організовано три загальноміські навчання з протихімічної оборони. Відбувся масовий похід у протигазах через місто цілої тисячі людей, підприємства й організації здійснили 54 переходи у протигазах.

До міських підприємств і установ прикріпили військові частини, що мали всіх навчити стріляти із кулемета й метати гранати.

З 1-го вересня 1940 року для партактиву в місті була введена стройова підготовка по 5 разів у місяць.

4 листопада 1940 року взяли на військовий облік усіх людей до 50-річного віку. З 16 листопада стали готувати дівчат на трактористок, з 3-го грудня — на санітарів. З березня 1941 року почались військові заняття для комуністів.

23 серп