Віртуальний музей міста Звягель
Головна сторінка
Карта сайту
Контакти
Віктор Ваховський,
голова міської асоціації краєзнавців

Леонід Коган,
краєзнавець

Місто у 1918 році: Погроми

Новий 1918 рік розпочався жахливо. У місті почалися погроми. Першим постраждав маєток Б. С. Мєзенцева. Об 11.00 годині 5 січня натовп селян і міщан, переважно жінок від 13 до 18 років, з’явився до будинку. Почали з розкрадання фуражу, зерна, худоби та реманенту, тобто всього того, що за декілька днів перед тим було тільки взято на облік повітовим земельним комітетом. Для встановлення порядку була викликана військова міліція, яка легко відтіснила натовп і, вірогідно вирішивши, що справу зроблено, залишила маєток. Сюди ж прибув і повітовий комісар, але його зустріла злива лайки з боку баб, що займалися грабунком, тому він швидко втік. За допомогою міліції можна було легко заарештувати призвідників і на самому початку припинити погром, але цього не було зроблено. Наступного дня натовп знову з’явився та почав діяти сміливіше. На допомогу міліції викликали взвод драгун, але начальник гарнізону заборонив їм застосовувати рішучі заходи. Момент був утрачений, і надіслані солдати, побачивши переляк і нерішучість начальника, стали лише байдужими спостерігачами події. На третій день грабунок набув таких розмірів, що власники, не вірячи у врятування садиби, почали негайно вивозити з будинків найбільш цінні речі. Тут слід зупинитися на факті, який яскраво демонструє боязливість натовпу і ту легкість, з якою могла би з ним впоратися влада за умови мінімуму рішучості. Справа у тому, що 13-річна родичка господарів маєтку встигла вісім разів на возі з’їздити з речами у місто і назад, пробираючись через натовп, кожен раз відбиваючись стеком від грабіжників, які намагалися її затримати. У цей час начальник гарнізону, комісар і земельний комітет навіть не вважали за необхідне з’явитися до місця погрому, начальник же міліції полковник Баков, який прибув з міліціонерами, остаточно розгубився і через чверть години після прибуття скочив у чужий віз і втік. Внаслідок погрому, який тривав ще три дні, з усього маєтку залишився неушкодженим тільки будинок Мєзенцева, зобов’язаний своїм врятуванням не владі, а лише тільки своїм мешканцям та одному драгунському вільнонайманому, який добровільно запропонував свої послуги у захисті від мародерів.

У січні через Новоград-Волинський проходили військові частини, солдати яких прагнули якомога швидше виїхати до себе на батьківщину. Зважаючи на те, що військові у політичному відношенні були небезпечними для УНР, було віддано розпорядження, щоб військовим частинам, які проходять через місто, всіляко сприяли у прискореному виїзді за межі України.

19 січня, о 15.00, на старому базарі почалося грабування лавок і магазинів. Самооборона ще не була підготовлена, і лише сміливці ризикнули вийти на вулицю і допомогти жертвам грабунків. За підтримки 27-го українського полку селяни почали грабувати лавки. Вони з мішками та торбами у руках йшли від магазину до магазину, вривалися туди і розкрадали крам. Характерним було те, що погром не носив яскраво вираженого антисемітського характеру (він не мав ніякої кривавої тенденції, тому не було вбито жодного єврея), хоча були розграбовані виключно єврейські лавки. Начальник міліції Баков абсолютно нічого не зробив, щоб зупинити погром. Тобто, він наказав міліції стріляти, але таємно дав вказівку стріляти у повітря. Саме це надало сміливості погромникам. Наступного ранку, в суботу, коли міщани побачили, що з маленьким загоном самооборони не зможуть протистояти вандалам, яких, до того ж, захищала поліція, місцевому жителю Азрілю Урі (Маляру) доручили зв’язатися з керівництвом житомирської самооборони. Він, перевдягнувшись у військову форму, вирушив до Житомира і підняв на ноги місцеву самооборону, керівництво якої вже знало про погром. У Житомирі швидко організували збройний загін самооборони на чолі зі студентом Туркановським, який увійшов у Новоград у суботу вночі на двох броньованих вантажівках, озброєних кулеметами. Загін проїхав декілька вулиць зі стріляниною в повітря і нагнав страху на погромників, які ще грабували. Поліція лише тоді припинила охороняти злочинців, які миттєво розбіглися. Загалом у місті були спалені усі ларьки, магазини на Соборній вулиці і частково на Пожежній до синагоги м’ясників. Двох солдат з числа погромників випадково було вбито своїми же товаришами, які стріляли у розграбовані магазини, вважаючи, що там нікого нема. Також було помічено, що у погромі брали участь деякі міські чиновники.

23 січня для розслідування справи погрому до Новограда-Волинського прибув заступник прокурора житомирського окружного суду Шершеневич. Ним було встановлено, що грабіжники поділили місто на чотири райони.

22 і 23 січня, на підґрунті продовольчої кризи, підозрілі особи почали вимагати розгрому міської продовольчої управи. Пустили провокаційну плітку, що пуд борошна буде обходиться на 66 карбованців дорожче, ніж у приватних лавках. У ці дні були спроби розгромити продовольчу управу. У вівторок 23 січня атмосфера сильно загострилася: у місті впевнено говорили, що буде новий погром, в якому повинні були взяти участь, крім місцевих жителів, солдати української сотні, розташованої в місті. Увечері цього ж дня відбулося надзвичайне засідання думи, на якому обговорювалося продовольче питання. Під час засідання до зали увірвалися селяни і почали вимагати передачі в їх власність міського млина. У випадку невиконання вимог вони погрожували розігнати думу та знищити місто. Дума змушена була поступитися силі і передати млин. Натовпом весь час керував один гласний думи, який називав себе українським есером. Він заявляв, що бачить «небезпеку для України тільки в особі євреїв».

У середу, 24 січня, почався погром. Натовп міщан почав обходити і грабувати магазини. Ніщо не могло зупинити цей дикий розгул. З магазинів забирали все, що хотіли і могли винести. Міліція весь день проявляла повну бездіяльність. Розгром йшов весь день і вночі, магазини буквально спустошилися. У четвер, 25 січня, відбулося позачергове засідання думи. Знову почалася агітація за розгром продовольчої управи. У думу з’явилися «делегати» від натовпу. Вони заявили, що продовольча управа повинна залишитися, але до її складу увійдуть вже не гласні, а представники громадських організацій. Натовп, який вдерся до думи, вів себе нахабно. На адресу голови думи І. В. Стояновського сипалися звинувачення типу «Вы жидовский ставленник». У п’ятницю, о 12.00 годині, ватага солдат знову почала грабувати лавки. Вільна дружина, яка прибула на місце події, припинила на деякий час розгром. Солдати були розсіяні, але не розійшлися у казарми. Вони направились до складу зброї вільної дружини, побили варту і розікрали зброю. Вже озброєними знову вирушили у місто продовжувати свою ганебну справу. Першим було розграбовано магазин годинників Розмана. Вночі магазин був підпалений і згорів.

Під вечір у місто із Житомира прибув загін гайдамаків, які відкрили стрілянину з кулемета у повітря. Незважаючи на це, погроми тривали всю ніч на суботу. Розграбовано 255 магазинів, вціліло тільки 6. Багато магазинів і будинків було підпалено. Коли приїжджала пожежна команда, натовп її проганяв, заважаючи гасити вогонь. У суботу, коли усі магазини були вже пограбовані, натовп почав грабувати рундуки. Брали все, навіть насіння. У місті весь час йшла стрілянина з кулеметів, напевне, з метою остаточного залякування населення, щоб не намагалися захищатися.

Прапорщик, який намагався заступитися за євреїв, був роздертий натовпом. Місцева влада навіть не зважила за потрібне прийти на його поховання.

Заспокоїлося все лише в суботу, о 15.00, з прибуттям з Житомира броньовика.

Награбовані товари відкрито продавалися на вулицях міста за безцінь. Тут не зайвим буде відзначити, що повітовий комісар Донець і начальник міліції Баков проявили повну бездіяльність у дні погрому. Настрій у місті був неспокійний.

Ось як описує погром начальник загону, що був направлений з Житомира для придушення безпорядків, підпрапорщик І. Каганович. «Прибыли мы в Новоград-Волынский на автомобиле 26 января в 2 часа ночи. Не зная, куда обратиться за инструкциями мы решили обратиться в совет рабочих и солдатских депутатов. По дороге в совет мы были задержаны местной милицией, которая узнав о цели нашего приезда, беспрепятственно пропустила нас. Мы застали город в сравнительно спокойном виде, хотя по улицам еще сновали подозрительные вооруженные личности, разъяренные звери рыскали за добычей.

Город в настоящее время представляет собой весьма печальное зрелище. Около 250 магазинов разграблено и разгромлено. Во многих домах взломаны двери, разбиты окна. Население терроризировано. От населения нам удалось узнать следующие плачевные подробности погрома: 19 числа сего месяца толпа хулиганов вместе с солдатами вышла в город «погулять». Под лозунгом «Бей буржуев» они начали громить магазины. Комендант города, пытавшийся восстановить порядок, обратился с речью к громилам, в которой призывал их к оставлению «грязного дела» и, встретив неуспех, даже расстрелял одного из громил. Но комендант тут же на месте был растерзан разъяренной толпой. Квартирующий в городе Х запасной полк никакого участия в подавлении погрома не принимал, и некоторые из солдат названного полка даже способствовали разгрому города. Прибывший из Житомира 22 сего месяца броневик был конфискован большевистскими частями и отправлен в г. Ровно. Население обратилось к уездному комиссару и начальнику милиции с мольбой о помощи, но были встречены со стороны последних недружелюбно. Они заявили населению города, что чувствуют себя не в силах принимать какие-либо решительные меры, не чувствуя никакого сочувствия со стороны своих подчиненных, всецело перешедших на сторону громил. Из жителей убито 3 человека, громил 2 человека. Убыток 8 млн. рублей. Население Новограда-Волынского еще в весьма тревожном настроении. Ожидается на днях разгром частных квартир».

Джерело: Ваховський В. У роки революції та громадянської війни / Віктор Ваховський, Леонід Коган // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 277–316.


Коментарі


Ви можете залишити свій коментар до цієї сторінки



Ваше ім'я:         Код (введіть число 37):

   

Увага! Всі коментарі публікуються лише піcля перегляду модератором.
Це не є цензурою, це лише захист від спаму. Сподіваємося на розуміння 😉