Освіта

У 1950 році в місті нараховувалося 2 початкових, 2 семирічних, 5 середніх і 1 вечірня школи, у яких 248 вчителів навчали 6763 учнів. У 1951 році в місті було 5 дитячих садків, 4 дитячих ясел, дитячий будинок, 2 будинки дитини. На початку серпня 1951 року для учнів міських шкіл до книжкового магазину було завезено біля 25 тисяч підручників російською та українською мовами на загальну суму понад 62 000 крб. Крім цього, у продаж поступило 110 тисяч зошитів, великий вибір географічних карт, ручки, пера, готовальні та інше.

Нечасто, але вчителі міста відзначалися на державному рівні. Зокрема Указом президії Верховної Ради УРСР від 6.10.1951 року завідувачу педагогічним кабінетом Новоград-Волинського міського комітету народної освіти Герасимчуку Романові Яковичу присвоїли почесне звання «Заслужений вчитель УРСР».

Школа жила життям країни, в якій вистачало гучних судових справ з викриття «ворогів народу». Так, у грудні 1951 року на Пленумі міського комітету КП(б)У розглядалося питання «Про прояви буржуазного націоналізму в школах деякими вчителями». До суду справа не дійшла, однак частина вчителів отримала клеймо «ненадійний».

Середня школа № 5. Фото кінця 1950-х років

У 1952 році відбувся перший випуск в середній школі № 5. Атестати отримали 55 учнів.

У середніх школах міста і району атестати в 1954 році одержали 552 юнаків і дівчат. 36 робітників і службовців міста закінчили середню вечірню школу робітничої молоді. У 1955 році десятирічне навчання закінчили 703 юнаків і дівчат, з яких 41 нагороджені золотими й срібними медалями.

Урочисто в місті проводили «Піонерське свято». Ще напередодні, в різних кінцях міста з’явилися великі телеграми, які запрошували піонерів на традиційне свято, присвячене початкові нового навчального року. Вранці 12 вересня 1954 року вулиці міста заповнили хлопчики і дівчатка у червоних піонерських галстуках, з великими букетами квітів. З багатьох сіл району прибували святково прикрашені автомашини з сільськими піонерами. Вишикувавшись біля міськкому комсомолу, учасники свята під супровід духового оркестру прямували центральними вулицями міста до стадіону, де відбувався невеликий мітинг і парад, який відкривала колона прапороносців, за ними йшли гості — піонери сільських шкіл, потім — учні шкіл міста — понад сім тисяч школярів. Після параду на футбольному полі були організовані змагання юних спортсменів. На річці Случ змагалися плавці. Масові ігри і танці проводилися в міському саду.

Заняття з учнями у дворі школи № 1 ім. Лесі Українки (колишній будинок Завадських)

Навесні 1954 року учителі та учні школи № 1 ім. Лесі Українки на пришкільній ділянці заклали фруктовий сад — 70 яблунь, 100 вишень, 40 слив і 30 абрикосових дерев, вшановуючи таким чином пам’ять великої землячки. З 1955 року російськомовна семирічна школа № 1 імені Лесі Українки стала середньою. У 1958 році до основної будівлі школи було прибудовано шість класних кімнат, а у 1960 році — бібліотека.

Середня школа № 3 була однією з найбільших у місті. 1 вересня 1953 року сюди прийшло 62 першокласника. У цьому ж році був розширений кабінет фізики та виділена простора кімната для шкільної бібліотеки з читальним залом. На дослідницькому полі учнями зібрано 30 центнерів ячменя і 40 центнерів проса, урожай динь і кавунів. 28 листопада 1955 року в школі відбувся мітинг з нагоди 100-річчя з дня народження Мічуріна. Наказом міністра освіти України школі присвоєно ім’я відомого вченого-селекціонера. У 1960 році юннати школи прикрасили квітами і озеленили декоративними деревами парк біля річки Случ, сквери біля сироварного заводу та пам’ятника Леніну, посадили 1500 дерев.

У 1955 році атестати зрілості отримали 90 випускників семирічної школи № 4. У 1959–60 навчальному році на її базі була відкрита школа подовженого дня для учнів 1–8 класів.

Крім звичайних у місті діяли вечірні та заочні школи. У 1949 році у вечірній школі робітничої молоді № 1 відбувся перший випуск. 13 юнаків і дівчат одержали атестати зрілості. З 1949 до 1955 рік без відриву від виробництва школу закінчили 307 осіб, 6 учнів стали золотими медалістами, а 9 — срібними. Містилася українська вечірня школа № 1 робітничої молоді в приміщенні середньої школи №2 на вул. І.Франка, 17.

1 вересня 1959 року в місті була відкрита заочна середня школа, яка містилася в приміщенні залізничної середньої школи № 35 на вул. Гоголя № 61, куди приймали громадян віком старше 16 років.

У 1950-х роках у країні розгорнулися всесоюзні експедиції. Їх метою було ознайомлення молоді з рідним краєм, його природою, історією, культурою, традиціями та виробництвом. Школярі багато мандрували пішки, на велосипедах та автомашинами. Зокрема, в жовтні 1956 року учні 6-ї школи здійснили піший похід у село Романівку на гостину до місцевих школярів. Цікавим був велосипедний пробіг на честь Дня Перемоги. Учні відвідали Корецький цукровий завод, де ознайомилися з технологією виробництва цукру.

По завершенню навчального року в місті та районі відкривалися піонерські табори. За літній сезон 1951 року 300 дітей відпочили у районному піонерському таборі. Всього за літо оздоровлено 2 000 дітей. Для молоді, яка залишилася літом у місті, відкриті міські піонерські табори в школах № 2 і 7. Діти відпочивали у дві зміни по 26 календарних днів.