Бронзовий вік

На Північному Сході України та в частині Правобережного Полісся неоліт змінився одразу епохою бронзи, яка тривала з кінця ІІІ до І тисячоліття до нашої ери.

Наприкінці мідного віку люди навчилися не тільки плавити мідь, але й додавати до неї миш’як, згодом — олово для одержання бронзи. Використання бронзи було вигідніше за мідь, бо бронза твердіша та плавиться при нижчій температурі. Це епоха широкого використання людиною першого штучного сплаву.

На думку вчених, у цей період різко змінилися природно-кліматичні умови, що привело до занепаду землеробських культур (у тому числі і трипільської).

Збільшилася роль металургії і бронзоливарного ремесла. Виросла продуктивність праці, що привело до виготовлення надлишків товарів. Наслідком цього став перехід до нових економічних відносин товарообміну і торгівлі. Поглибилася майнова нерівність, що засвідчує курганний і безкурганний обряд поховання. Занепали великі поселення, натомість з’явилися поселення малих розмірів з напівземлянками. Терени Житомирщини наприкінці ХІІ — на початку ХІ ст. до н. е. були заселені племенами східно-тишинецької культури, носіями якої були, на думку вчених, середньо-дніпровські племена. На півдні області оселялися племена білогрудівської культури.

Трипільська культура. Кераміка (1–4, 7) та елементи орнаментації посуду (5–6)

Археологічні пам’ятки цього періоду є й на території Новоград-Волинського району — поселення біля с. Велика Горбаша на лівому березі річки Церем та два кургани на сході від с.Тальки. Кургани були обстежені у 1998 році Б. А. Звіздецьким та І. І. Ярмошиком. У Новоград-Волинському районі мешкали племена культури багатоваликової кераміки. Пам’ятки цієї культури відомі біля сіл Кануни і Стрієва.