Валентин Вітренко, член Національної спілки краєзнавців України
Леонід Коган, краєзнавець
І поділ Речі Посполитої
На другу половину, особливо кінець XVIII ст., припали
істотні зміни на політичній мапі Центральної Європи, які стали фатальними для
ще донедавна могутньої Речі Посполитої. Саме з її розчленуванням, безпосередню
участь у якому взяли Австрія, Пруссія та Росія, були пов’язані усі головні
адміністративні зміни на тогочасній Правобережній Україні.
Частина родовитої знаті, яку очолювали князі Чарторийський і
Радзивілл, орієнтувалися на Росію. Інша частина під керівництвом князя
Потоцького орієнтувалася на Пруссію. Третя частина польських магнатів
пов’язувала майбутнє своєї держави з Австрією та Францією.
Наявність у Польщі орієнтованих на різні держави сильних
угруповань крупної шляхти, що конфліктували між собою, ослабляли владу короля і
перешкоджали проведенню адміністративних, фінансових, економічних, освітніх та
військових реформ, спрямованих на зміцнення Польської держави. Наслідком
серйозних протиріч всередині панівного класу стало утворення 1767 року
проросійської антикоролівської конфедерації у м. Радом. Наступного року —
партією, що опиралася на Австрію і Францію, — конфедерації у м. Бар
на Поділлі.
Барські конфедерати розпочали військові дії проти російських
військових гарнізонів, що стояли у Варшаві та в східній частині Польщі,
включаючи і Правобережну Україну. У відповідь на військові дії конфедератів
Катерина ІІ ввела в межі Польщі регулярні війська, які впродовж 1768–1772
років у багатьох сутичках повністю розбили збройні формування шляхти. При цьому
відзначився майбутній видатний російський полководець і генералісимус Олександр
Васильович Суворов (1729–1800), який отримав за участь у польській кампанії
генеральський чин і три бойових ордени: святої Анни, Георгія 3-го ступеня і
святого Олександра Невського.
У вересні 1772 року Австрія, Пруссія та Росія домовилися про
поділ Польщі на сфери впливу; згідно з підписаною угодою Росія зайняла Східну
Білорусь, частину Малопольщі та Правобережної України. До Австрії відійшли
Галичина і частина історичної Великопольщі з м. Краків. Пруссія забрала
Помор’я і північну частину Малопольщі; від Польщі було відчужено також Куявську
область. Таким територіальним розширенням сусідніх держав завершився перший
поділ Речі Посполитої. Кожна із сторін, що отримали нові території, по-своєму
розпочала поширювати на них свій вплив.
Джерело: Вітренко В. Новоград-Волинський у складі Російської імперії / Валентин Вітренко, Леонід Коган // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 85–218.
Коментарі
Наразі немає коментарів
Ви можете залишити свій коментар до цієї сторінки
|