Новоград-Волинський у 1944–1945 роках

Одразу після визволення Новограда-Волинського від фашистських загарбників у 1944–1946 роках у місті дислокувалася велика кількість евакуаційних шпиталів (ЕШ), військових шпиталів (ВШ) та польових пересувних шпиталів (ППШ). У жовтні 1944 р. на своє постійне місце дислокації до Новограда-Волинського повернувся військовий шпиталь 412 на чолі з полковником медичної служби Миколою Яковичем Берковським.

Будинок шпиталю збудований протягом 1936–1937 років, разом з рештою військових будов того часу. Першим його начальником був полковник медичної служби Федір Мойсейович Войстроїлов, який пішов зі своїм колективом на фронт і очолював його до 1944 р. Шпиталь першим приймав поранених в червні 1941 р., далі був евакуйований до Оренбургу, згодом забезпечував допомогу пораненим у складі 3-го Українського фронту.

Святкування Дня Перемоги у військовому шпиталі Новограда-Волинського

У приміщенні середньої школи № 2 дислокувався ЕШ 5465. Сформувався він восени 1942 р. у складі 18-ї армії. Одразу після визволення від ворога Полісся переведений до Новограда-Волинського, у приміщенні середньої школі № 2. Без вікон і дверей, напівзруйноване приміщення не було придатне для прийняття поранених, але особовий склад шпиталю власними силами терміново відремонтував будинок. Лікарі і медичні сестри (переважно жінки) власноруч клали пічки, склили і забивали дошками вікна, заготовлювали дрова для опалення приміщень та мох, який стерилізували і використовували замість вати.

Крім вищезгаданих у Новограді-Волинському дислокувалися у військових закладах: ЕШ 2921 та ЕШ 1039 розташовувалися до вересня 1944 р. у приміщенні ВШ 412; ППШ 8891, 2733 з вересня 1944 р. до серпня 1945 р., ППШ 5537 — з 1944 до 1946, ЕШ 5537, ППШ 05846, ЕШ 1039 — з 1944 до 1945 перебували у казармах військового містечка по вул. Леваневського; ЕШ 5949, 5961, 4559 з 1944 до 1946 у військовому містечку на вул. Червоноармійській; ЕШ 2491 з листопада 1944 до серпня 1945 у Будинку офіцерів; ЕШ 5454 з 1944 до 1946 у штабі військового гарнізону; ППШ 1583 з 1944 до 1946 у житлових будинках містечка «Зелені», ППШ 1450 з 1944 до 1945 у житлових будинках по Житомирському шосе.

У лікувальних закладах міста: ППШ 5914 з 1944 до 1945 р. — у хірургічному відділенні лікарні, ППШ 2629 та 70496 з 1944 до 1946 р. — у венерологічному відділенні, ЕШ 1557 — з лютого до липня 1944 р. у будинку міської поліклініки, ППШ 5447 з 1944 до 1946 — у приміщенні колишньої поліклініки по вул. Радянській.

У школах міста: ЕШ 5953 з 1944 до 1946 у приміщенні середньої школи № 2, ЕШ 2667 з 1944 до 1946 у приміщенні середньої школи № 9, ППШ 5337, 3230, 5963 — до травня 1944, ППШ 05846 та ЕШ 4477 до 1945 р.

Усього за період з січня 1944 до листопада 1946 року у Новограді-Волинському працювали 42 військові медичні заклади.

Велику допомогу шпиталям надавало місцеве населення, до кожного з них було прикріплено шефів. Трудові колективи підприємств, установ, колгоспів з турботою ставилися до поранених — поставляли продукти харчування, будівельні матеріали, газети, книги, настільні ігри, посуд. Комсомольці читали лекції, розповідали про положення на фронтах, ремонтували кіноустановки.

У квітні 1945 р. в Новограді-Волинському відбувся випуск курсів медсестер Червоного Хреста, велику допомогу в проведенні теоретичних та практичних занять надавали місцеві та військові лікарі. 23 дівчини приступили до роботи у шпиталях.

У місті після його визволення швидко було налагоджено хлібопостачання. Вже 4-го січня відновив роботу машинобудівний завод, розпочав випуск запасних частин для тракторів та інших сільськогосподарських машин. Відразу почав працювати радіовузол на 500 точок, стала виходити газета «Радянський патріот» (відповідальний редактор Т. А. Кляцький). Відновився регулярний рух ешелонів, що йшли на фронт. Вже у 1-ому кварталі залізничники міста налагодили нормальну діяльність станції, відремонтували колії, відбудували залізничні мости, службові приміщення.

Райони і міста на визволеній території СРСР відразу почали отримувати всенародну допомогу. Так, Новоград-Волинський машинобудівний завод ім. Сталіна одержував метал з Магнітогорська, верстати з Москви та Тбілісі, електродвигуни з Баку; авторемонтний завод — верстати з м. Подільськ Московської області та Тбілісі, ліс — з Карелії. З Росії надійшло 6 вагонів з будівельними матеріалами.

Під час військових дій та окупації на території міста були зруйновані майже усі школи. Деякі з них після хазяйнування окупантів були непридатні для навчального процесу. Так, школа № 2 в період окупації міста знаходилася на території концтабору і після визволення міста являла собою напівзруйноване приміщення без вікон, зі слідами крові на стінах. Діти не вчилися майже 3 роки. Але вже з 15 січня в уцілілих будинках розпочалися шкільні заняття. Наприклад, заняття проводилися в тісних кімнатах районної бібліотеки ім. Лесі Українки по вул. Радянській. Вечірня школа оголосила набір учнів у 4–10 класи та початок навчання з 1 жовтня 1944 року. Тоді ж розпочалося навчання у дворічному ремісничому училищі № 4. До цього часу закінчено ремонт його навчального корпусу, пошив одягу для учнів, обладнання ливарного цеху. 260 юнаків і дівчат опановували професію слюсаря-інструментальника, водночас виготовляли прилади для навчання, сокири, молотки, слюсарний інструмент, меблі.

Радянський плакат, присвячений Перемозі у Другій Світовій війні (1945 рік)

Швидкому розширенню мережі навчальних закладів, інтернатів, дитячих будинків сприяли крупні державні асигнування. Завдяки цьому з 1-го червня почав роботу дитячий тубдиспансер на 50 місць, у жовтні відкрився санаторій, розрахований на 75 дітей фронтовиків, інвалідів Великої Вітчизняної війни і передовиків сільського господарства. Жительки міста збирали побутові речі, квіти, іграшки, книжки для обладнання санаторію. Працівники КЕЧ, електростанції, зеленого господарства зобов’язалися надати допомогу дітям. Міська рада виділила дитячому будинку пару коней, шефські організації — маслозавод, пивзавод — допомагали придбати одяг, взуття та постільну білизну. До нового 1945 року було закінчено обладнання Будинку піонерів (ремонт приміщення, збір інструментів, книг, настільних ігор).

Життя входило у мирне русло. Новоград-Волинський спиртзавод приймав сушену картоплю (за 1 кг картоплі видавалося 300 грамів солі). 27 листопада 1944 року створено рембудуправління (20 осіб), першим керівником його став учасник партизанського руху П. П. Вакуленко, який працював на цій посаді до 1970 року. Розпочато ремонт кінотеатру (фашисти привели його до напівзруйнованого стану, розікрали апаратуру), на що асигновано 40 тисяч крб. З 1 вересня 1944 року його директором став Георгій Мордкович Урис (з 1969 року — заслужений працівник культури України). Кінотеатр почав працювати з перших днів після визволення міста, 15 грудня 1944 року в ньому відбувся концерт артистів московської естради.