Георгій ХІМІЧ

Некрополі нашого міста

Кожна людина помирає у призначений для неї час. Людини не стає, але пам’ять і якась інформація про неї зберігається у місцях її поховання. Здавалося б, навіщо чіпати таку сумну тему в житті людей. Але ця тема є дійсністю нашого життя, а ставлення до кладовищ — лакмусовий папірець ідеології, моральних засад і культури певного суспільства. Тому кладовища, братські могили та інші види поховань — частинка нашої історії.

Матеріал, який нам запропонував Е. О. Соломін, частково є розповідями Седлецьких: Антона — 1903 р. н., Павла — 1909 р. н. та Героніма — 1913 р. н., а також з розвідки Л. Т. Когана, з яким поділилися спогадами старожили міста С. М. Проховський, Е. Я. Погоняк, Л. Ф. Бетке, В. А. Гохман, Ю. Й. Шпігельман, Ю. О. Хрупенко та ін., які жили ще у 19-му столітті. І нині ще є чимало людей, пам’ять котрих тримає чимало інформації про Новоград-Волинський та про місця, які були стерті з лиця землі нашими попередниками. А тепер пропонуємо перелік некрополів нашого міста.

План центру міста, зроблений П. ЗДАЄВСЬКИМ у 1902 році, на якому позначені також храми і кладовища
План центру міста, зроблений П. ЗДАЄВСЬКИМ у 1902 році, на якому позначені також храми і кладовища

СТАРОДАВНЄ ХРИСТИЯНСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Знаходилося поблизу колишнього собору, в районі фортеці. Було знесене у другій половині XIX століття. Нині — парк відпочинку за Палацом культури імені Лесі Українки.

СОБОРНИЙ ПОГОСТ

Знаходився праворуч від Соборної церкви. Був призначений для поховань священнослужителів. Привертав увагу склеп із могилою протоієрея Максима Гриненкова (помер у 1883 р.). Знесений у 1930-х роках.

ДАВНЄ ХРИСТИЯНСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРНОГО ПРИХОДУ

Уперше згадується у 1837 році. Знаходилося у районі медучилища і колишнього банку «Україна». Вхід до нього йшов від вулиць Леніна (нині Шевченка) і Куйбишева. В центрі кладовища стояла каплиця. У 1891 р. його закрили для поховань. Знесене наприкінці 1930-х років у зв’язку з будівництвом міського хлібозаводу.

ДАВНЄ ХРИСТИЯНСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ ТРОЇЦЬКОГО ПРИХОДУ

Приблизний час заснування — початок XIX століття. Знаходилося у північній частині міста, поблизу пивоварного заводу. На ньому ховали прихожан Троїцької церкви. У 1833 р. тут побудували невелику церкву Різдва Пресвятої Богородиці. На цьому кладовищі були поховані власник пивоварного заводу А. Балон, а також підполковник 18-го Вологодського полку П. Здаєвський, який загинув у серпні 1914 р. у Галичині. У 1930-х роках кладовище було закрите для поховань. У 1933 році частину пам’ятників використовували для спорудження фундаменту одного з житлових будинків по вулиці Радянській. Деякі пам’ятники було перенесено на кладовище по вул. Чехова. У 1940-х роках тут ховали радянських воїнів, які померли в госпіталі. У 1960-х роках було остаточно знесене. Нині на цьому місті знаходиться пустир із кількома перевернутими пам’ятниками.

Пам’ятний хрест, який був біля церкви Різдва
Пресвятої Богородиці
Пам’ятний хрест, який був біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці
Пам’ятник П. ЗДАЄВСЬКОМУ
Пам’ятник П. ЗДАЄВСЬКОМУ
Залишки родинного склепу власника пивзаводу
А. БАЛОНА
Залишки родинного склепу власника пивзаводу А. БАЛОНА

ТРОЇЦЬКИЙ ПОГОСТ

Знаходився поблизу колишньої церкви Святої Трійці, де ховали священнослужителів. Знесений разом із церквою у 1930-х роках. Зберігся лише повалений пам’ятник протоієрею Федору Лонткевичу (помер у 1894 р.). Нині — подвір’я будинку № 34 по вулиці Воїнів-інтернаціоналістів.

КОСТЬОЛЬНИЙ ПОГОСТ

Знаходився у подвір’ї римо-католицького костьолу Воздвиження Чесного Хреста, поблизу дзвіниці. Тут ховали священнослужителів. Для поховань також використовували підземне приміщення, яке називали «дольний костьол», де, зокрема, був похований ксьондз Владислав Ляхович (помер близько 1910 р.). Знесений разом з костьолом у 1930-х роках. Нині — район площі Лесі Українки.

НОВЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Засноване у 1887 р. Розташоване у південно-західній частині міста, в районі вулиць Чехова і Чапаєва. Складалося з кількох секторів: православного (належав до Преображенського соборного приходу), католицького, старообрядського і лютеранського (останній не зберігся). Найстаріший пам’ятник датується 1888 р. На початку XX століття у католицькому секторі споруджено каплицю. На кладовищі збереглися пам’ятники ксьондзу М. Кржижановському (помер у 1899 р.), власнику аптеки Г. Махану (1837–1893 р.р.), старшому лікарю Вологодського полку І. Хелмовському (1856–1910 рр., помер від зараження крові, оперуючи хворого), полковнику Г. Ліхтинському (помер у 1903 р.), міському лікарю Л. Мечниковському (помер у 1897 р.), повітовому лікарю С. Висоцькому (помер у 1903 р.), підполковнику 18-го Вологодського полку Ф. Бузьку (загинув на полях Галичини 13 серпня 1914 р. у віці 48 років), талановитому лікарю О. Проценку (1868–1935 р.р.).

Після Великої Вітчизняної війни у східній частині кладовища поховано загиблих воїнів Червоної Армії, Героїв Радянського Союзу Ф. Ліпаткіна (1918–1952 р.р.), Й. Костюка (1919–1982 р.р.), І. Распопова (1911–1981 р.р.), О. Філософова (1924–1984 р.р.) та М. Шевченка (1911–1982 р.р.). У цій же частині стоїть пам’ятник на братській могилі 75 мирних громадян — жертв фашизму, а також пам’ятник командиру полку Першої кінної армії Г. Долгополову (загинув у 1920 р. поблизу міста).

На окремій ділянці є поховання військовополонених фашистської Німеччини.

Закрите для поховань на початку 1990-х років. Площа — 9,4 га.

СУЧАСНЕ МІСЬКЕ ХРИСТИЯНСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Розташоване на південно-західній околиці міста, поблизу вулиці Коротченка (мікрорайон Смолка), недалеко від залізниці. Відведене у 1986 р. Поховання проводять з 1992 р. Площа — 6 га.

РЖАТКІВСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Розташоване на північно-східній околиці міста, на пагорбі, в районі колишнього села Ржатківка, поблизу вул. Макаренка і залізничного мосту через р. Случ. Час заснування — невідомий. Найстаріше поховання датується 1903 р. Після Великої Вітчизняної війни тут поховано загиблих воїнів Радянської Армії. Закрито для поховань. Площа — 2,1 га.

ЛУБЧИЦЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Знаходилося у південно-східній частині міста, в районі колишнього села Лубчиця, між вул. Зарічною та берегом р. Случ, на пагорбі. Перша датована згадка про кладовище відноситься до 1806 р. Знесене у 1930-х роках у зв’язку з військовим будівництвом. Залишилося декілька побитих пам’ятників зі стертими надписами.

СМОЛКІВСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Знаходилося у звивині р. Смолки, поблизу залізниці. Повністю знесене у 1930-х роках.

РОДИННИЙ ЦВИНТАР МЕЗЕНЦЕВА

Був розташований на пагорбі поблизу правого берега р. Случ у районі вул. Богуна. Це був склеп, у якому поховали місцевого дворянина Б. Мезенцева та членів його родини. Під час громадянської війни розграбований. У 1930-х роках знесений.

Місце родинного склепу МЕЗЕНЦЕВИХ
Місце родинного склепу МЕЗЕНЦЕВИХ

ДАВНЄ ЄВРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Знаходилося між вул. Коцюбинського та берегом р. Случ. Час заснування — невідомий. Закрите наприкінці XIX століття. Тут знаходився склеп-мавзолей, у якому був похований святий равин хасидської громади Моше Гольдман (у минулому під час свят сюди сходилися віруючі). Знесене у 1940–1950-х роках. Збереглася лише одна надгробна плита зі стертим надписом. Нині — район будинків №№ 18–24 по вул. Коцюбинського.

НОВЕ ЄВРЕЙСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Засноване на західній околиці міста між вул. Коростенською і залізничною станцією. У довоєнній західній частині є могили святих равинів Мордекая та Іхл Міхл Гольдмана. Більшість пам’ятників знесено під час німецької окупації. Частину з них у цей час використали для ремонту вулиць Кірова і Володарського. Післявоєнні поховання розташовано в східній частині кладовища. Є братські могили євреїв — жертв фашизму з сіл Дубрівка і Середня Баранівського району, с. Рихальське Ємільчинського району та с. Ярунь Новоград-Волинського району. Площа — 4 га.

КЛАДОВИЩЕ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ ТА ЇЇ СОЮЗНИКІВ

Знаходилося у 1941–1944 роках на території сучасного стадіону «Авангард». Після закінчення війни знесено.

ПОХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ФАШИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ ТА ЇЇ СОЮЗНИКІВ

А. На території колишнього морського училища (майже 300 осіб).

Б. На території військового містечка № 2 по вул. Леваневського (декілька тисяч чоловік). Нині забудовані.

БРАТСЬКІ МОГИЛИ ВОЇНІВ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ

А. На території міського парку, середніх шкіл №№ 2 і 5 (поховано 25–30 тисяч осіб, більшість з яких — військовополонені з концтабору, які загинули в 1941–43 роках).

Б. На території колишніх МТС і будинку інвалідів по вул. Чехова (понад 1000 осіб, у тому числі військовополонені — партійні активісти і євреї, розстріляні в липні-серпні 1941 року).

В. На території скверу по вул. III-го Інтернаціоналу (нині Ю. Ковальського) (понад 400 осіб, більшість із них — воїни, які загинули при визволенні міста в січні 1944 р. і померли в госпіталях).

Г. У мікрорайоні Смолки по вул. 50 років Жовтня (11 воїнів-розвідників, які загинули під час визволення міста). У всіх вказаних місцях установлено пам’ятники.

БРАТСЬКІ МОГИЛИ ЄВРЕЇВ — ЖЕРТВ ФАШИЗМУ

А. На північно-східній околиці міста по вул. Герцена, на території колишнього стрілкового тиру (майже 3200 жертв, переважно чоловіки, розстріляні у серпні-вересні 1941 р.).

Б. У парку Будинку офіцерів по вул. Леваневського (майже 800 жертв, переважно жінки і діти, вбиті у серпні 1941 р.). Встановлено пам’ятники.

***

Ось такою є географія некрополів нашого міста. А історія не дуже втішна, можна сказати, печальна. Якби не варварське ставлення попередньої політичної системи до пам’яті про померлих, то нині ми знали б набагато більше про історію мешканців нашого міста.

Залишки зруйнованих пам’ятників у Случі
Залишки зруйнованих пам’ятників у Случі

А так Е. О. Соломін знаходить залишки зруйнованих пам’ятників по всьому місту і, зокрема, у Случі напроти пивзаводу, де ховали, можна сказати, еліту Новограда-Волинського. Тут, крім перерахованих вище, було поховано генерала Пуло, Завадського, судового пристава Аврамова, до речі, начальника і товариша Косача, батька Лесі Українки, та ін. знатних дворян.

Склеп родини ЗАВАДСЬКИХ
Склеп родини ЗАВАДСЬКИХ

Там ще є величезний тесаний із каменю хрест, який стояв біля невеликої церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Його тягнули з центра кладовища, щоб, очевидно, скинути в річку. Але чомусь не змогли. Він і досі лежить над обривом, як мовчазний свідок тих руйнувань.

На кладовищі за Палацом культури було розташовано АТП, і завжди вся земля була просякнута паливно-мастильними матеріалами.

Від родинного склепу Мезенцевих уже не залишилось майже нічого. Ще кілька років тому були залишки цегляних стін, а нині лише стяжка 6х4 м від фундаменту.

Якщо вже говорити по великому рахунку, то й нині ніхто давніми похованнями не переймається. Забули про все. Зникають з лиця землі залишки некрополів. Нащадки новоград-волинців уже нічого про них не знають. На місцях поховань їздять, торгують, грають у футбол, гуляють, відпочивають, танцюють, влаштовують феєрверки.

Куца пам’ять сучасників дивує. Вони нічого не знають і знати не хочуть. Живуть за принципом: після нас — хоч трава не рости. Але кожен із живих хай не забуває істини: що посіє людина, те й пожне.

Звичайно, сьогодні вже нічого не повернеш. Бо часто і слідів не залишилось. Але чому б нам, нащадкам, не поставити на місцях поховань хоча б пам’ятні каплиці, щоб прийдешні покоління знали свою історію?


Джерело: Хіміч Г. Некрополі нашого міста / Георгій Хіміч // Лесин край. — 2007. — 13 груд.— С. 6.




» Повернутися до списку статей «