Віртуальний музей міста Звягель
Головна сторінка
Карта сайту
Контакти
Віктор Ваховський,
голова міської асоціації краєзнавців

Леонід Коган,
краєзнавець

Місто під час радянсько-польської війни 1919–20 рр.

Інформація про події жовтня 1919 р. дуже скупі й суперечливі. За деякими джерелами, 1 жовтня овоград-Волинський захопили польські війська. Проте за повідомленням газети «Известия Волгубревкома», польські військові загони піхотинців і кавалерії, які вели наступ на місто, більшовики контратакою відкинули до сіл Княжа і Пилиповичі. У зведенні від 11 жовтня, надрукованому в іншому номері цієї ж газети, говориться, що «противник овладел было Новоградволынском, но нашей контратакой был выбит из города». А через два тижні знов повідомляється про те, що більшовики з боєм заволоділи містом. Нарешті, 30 жовтня зранку польські війська розпочали вирішальний штурм Новограда-Волинського і 1 листопада оволоділи ним.

У період з 10 по 26 листопада 1919 року поляки поділили Звягельський повіт на гміни: Романовецьку, Курненську, Рогачівську та Смолдирівську. Начальником Звягельського району було призначено пана Рачинського. За наказом виконуючого обов’язки старости Звягельського повіту з 22 листопада призначено начальника поліції Звягеля, його ж заступником залишили Рафальського. Розпочато формування поліції.

З приходом у місто польських військ ситуація дещо стабілізувалася. Поляки почали розшукувати і арештовувати агітаторів, активістів i небезпечних жителів міста. Пограбування, мародерство i агітація суттєво змен-шилися. Населення почало повертатися у свої будинки. Було відкрито магазин, де незаможні жителі міста отримували хліб з двох міських пекарень вартістю 1 карбованець за фунт, м’ясо — 4 крб. 50 коп. за фунт, сало — 9 крб. 25 коп. за фунт, мило — 10 крб. за фунт. Була відправлена делегація міста до американської місії у Варшаві з проханням надати допомогу населенню ліками, одягом, білизною та іншими речами. У санітарному відношенні ситуація у місті склалася важка — лікарня була переповнена хворими. Епідемія тифу тривала й у селах повіту. Брак ліків, нестача одягу i білизни стала причиною подальшого розповсюдження хвороби. Вищевказана довідка датована 26 листопада 1919 року і підписана повітовим референтом Б. Ласкi.

Звягельська бона вартістю 5 польських марок
Звягельська бона вартістю 5 польських марок

Наприкінці 1919 року і першій половині 1920 р. в Звягелі використовували в обігу польські марки у вигляді власних паперово-грошових знаків (бон).

Після зміцнення в місті польської влади сюди повернулося 60% біженців. Життя почало поступово нормалізуватись. Але від епідемії черевного тифу і запалення легенів протягом трьох місяців померло близько 1000 осіб. У цей час від Варшавского комітету і особливо від американського єврейського розподільчого комітету «Джойнт» надійшла велика кількість харчових продуктів, одягу і грошей. За ініціативою місцевих громадських деячів і представників «Джойнту» було створено кілька народних кухонь, чотири сирітські притулки, лікарня і кооперативні магазини для розподілу харчів і одягу. Ця допомога врятувала життя багатьом городянам.

Броньовик «Українець», захоплений у бою поляками
Броньовик «Українець», захоплений у бою поляками

На початку 1920 року в Новоград-Волинському районі між більшовицькими і польськими військами велися жорстокі бої за місто. Хронологія подій така: 6 сiчня більшовики з боєм зайняли с. Кропивню. 20 січня — с. Гульськ. Сили сторін були практично рівні, тривалий час нікому не вдавалося взяти гору. Лише через два місяці, 12 березня, червоноармійці змогли зайняти с. Романiвку.

Поступово більшовики почали нарощувати сили і тіснити поляків. 21 березня бої йшли вже за оволодіння містом. Польському 26-му піхотному полку протистояла радянська 58-а стрілецька дивізія, на озброєнні якої знаходилося кілька броньовиків. У ході бою поляки захопили як трофей один з броньовиків, який мав назву «Українець».

Табір 5-го полку піхоти легіонів польських військ перед наступом на Київ. Новоград-Волинський. 24 квітня 1920 року (з книги «Rok 1920. Wojna Polski z Rosjа bolszewickа» – Warszawa, 2005)
Табір 5-го полку піхоти легіонів польських військ перед наступом на Київ. Новоград-Волинський. 24 квітня 1920 року (з книги «Rok 1920. Wojna Polski z Rosjа bolszewickа» – Warszawa, 2005)

23 березня поляки контратакували більшовиків у 10 верстах північніше Новограда-Волинського, але були відкинуті. Наприкінці березня й більшу частину квітня бої між ворогуючими сторонами проходили із змінним успіхом на схід від Новограда-Волинського. А 25 квітня польські війська пішли у рішучий наступ і наступного дня зайняли Житомир.

Начальник Польської Держави Юзеф Пілсудський з групою офіцерів біля здобутого більшовицького потягу в околицях Звягеля. Січень 1920 р. (Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie kol. 66/461)
Начальник Польської Держави Юзеф Пілсудський з групою офіцерів біля здобутого більшовицького потягу в околицях Звягеля. Січень 1920 р. (Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie kol. 66/461)

Неодноразово відвідував Звягель керівник Польської держави маршал Юзеф Пілсудський. 8 січня 1920 р. він разом з групою офіцерів сфотографувався тут біля захопленого поляками радянського потяга. А на його листах голові Раді Міністрів Польщі Л. Скульському і генералу К. Сосновському, датованих відповідно 26 і 29 квітня 1920 р., вказано однакове місце відправлення: «Zwiahel».

Семен Михайлович Будьонний (1883–1973)
Семен Михайлович Будьонний (1883–1973)

18 червня наступ на Новоград-Волинський розпочала 1-а Кінна армія «червоних» під командуванням Семена Михайловича Будьонного, яка знаходилася приблизно в 40 км на південний захід від Коростеня.

Генерал Ян Ромер (1869–1934)
Генерал Ян Ромер (1869–1934)

Кілька днів йшли запеклі бої зі змінним успіхом. У районі Новограда-Волинського польське командування створило особливу групу військ «Случ» на чолі з генералом Яном Ромером у складі однієї кавалерійської, двох піхотних дивізій та частин Стефана Домб-Бернацького. Густа мережа окопів і дротяних загороджень надзвичайно ускладнювала підступи до міста.

Олександр Якович Пархоменко (1886–1921)
Олександр Якович Пархоменко (1886–1921)

22 червня головна бригада 6-ї дивізії Кінармії досягла околиць с. Ржадківки, але була зупинена ворогом. Надвечір три полки 3-ї бригади Н. П. Колесова подолали дві лінії окопів і через міст прорвалися в місто. Але там вони потрапили у вогняний мішок і мусили відступити на правий беріг Случі. Пізніше атаку повторили, але вона знову не мала успіху. Тоді командування Кінармії прийняло рішення змінити напрям головного удару: з південного сходу. 26 червня 14-а дивізія під проводом Олександра Яковича Пархоменка вибила поляків з Тальок, швидко переправилась через Случ і зайняла плацдарм на лівобережжі. Тим часом 4-а і 11-а дивізії відволікали увагу супротивника в районі Чижівки і Лубчиць.

Пам’ятник командиру полка Гнату Долгополову
на міському кладовищі
Пам’ятник командиру полка Гнату Долгополову на міському кладовищі

6-а дивізія під проводом С. К. Тимошенка (згодом — маршал Радянського Союзу) вела запеклий бій біля с. Гульська, в ході його «червоні» вбили близько 1000 осіб і ще близько 500 взяли в полон, захопили дві батареї та кілька десятків кулеметів. Увечері їм вдалося оволодіти переправою. 27 червня вранці 6-а і 14-а дивізії подолала дві лінії окопів, а бригада Колесова проривалася в районі урочища Конотоп. Тут відбувся бій між польськими уланами і бійцями 36-го кавалерійського полку під проводом Юхима Вербіна, в результаті якого улани відступили. Під час прориву оборони в районі Конотопу загинув командир 34-го кавалерійського полку 2-ї бригади Кінної армії Гнат Долгополов.

Павло Семенович Рибалко (1894–1948)
Павло Семенович Рибалко (1894–1948)

О 14.00 Новоград-Волинський вже знаходився в руках кінармійців. Прибувши в місто, командарм Будьонний зустрів тут члена реввійськради армії Климента Єфремовича Ворошилова, який «не теряя времени, включился в работу по наведению революционного порядка в городе». Під вечір був підписаний наказ про створення тимчасового Новоград-Волинського революційного комітету, який очолив Павло Семенович Рибалко (майбутній маршал бронетанкових військ). Для охорони міста і підтримання в ньому порядку командира полку Миколи Васильовича Ракітіна (1895–1937) призначили начальником Новоград-Волинського гарнізону.

Колишній будинок Мармера в 1920 р. (фото ЦДАКФФДУ)
Колишній будинок Мармера в 1920 р. (фото ЦДАКФФДУ)

У колишньому будинку Мармера на Корецькій вулиці, яку перейменували в шосе ім. Щорса, відбулося перше після взяття міста засідання реввійськради 1-ї Кінної Армії.

Ісак Еммануїлович Бабель (1894–1940)
Ісак Еммануїлович Бабель (1894–1940)

Разом з бійцями 1-ї Кінної Новоград-Волинський тоді відвідав кореспондент газети «Красный Кавалерист», письменник І. Е. Бабель. Саме тут відбуваються події кількох його оповідань: «Костёл в Новограде», «Пан Аполек», «Переход через Збруч», «Сидоров» (з циклу «Конармия»).

Семен Мойсейович Кривошеїн (1899–1978)
Семен Мойсейович Кривошеїн (1899–1978)

Новоград-Волинській військовій операції червня 1920 р. присвячені окремі глави спогадів командарма С. М. Будьонного «Пройденный путь» і комісара ескадрону 31-го Білореченського полку (майбутнього генерала-лейтенанта) С. М. Кривошеїна «Сквозь бури».

Повітревком розпочав роботу 1 липня 1920 року. Наступного дня вийшло звернення до міських жителів з вимогою визнати й підтримати радянську владу та всі декрети Ради Народних Комісарів. 4 липня у ревкомі організований підвідділ мистецтв, яким керував призначений з політвідділу армії штабіст Морозов. Згідно з законом Російської Федерації про загальну трудову повинність Морозов мобілізував усіх музикантів, співаків, усі музичні інструменти і навіть ноти. Впродовж трьох місяців він поставив три п’єси й дав два концерти-мітинги. Нічого українського в них не було, бо за свідченнями самих же більшовиків навіть українську мову у військах Будьоного вважали «контрреволюційною». 24 липня в місті організована і партійна трійка. Великого впливу вона не мала — усім керував ревком.

Насильно вводився декрет про націоналізацію підприємств та іншої нерухомості й передачу їх у власність раднаргоспу (радянському народному господарству). Заводи, майстерні, склади, транспорт, готелі, магазини, валюта, банки, житло й т.д. стали власністю держави. Як повідомляли газети, ревком успішно приступив до обліку націоналізованих багатств. На повний розмах чинила свої розправи ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія). 6 липня був заарештований комендант повсталого 1919-го року Новограда-Волинського М. В. Модестов.

Але і ця перемога більшовиків не була остаточною. Після розгрому Червоної армії в серпні 1920 р. під Варшавою польські війська досить швидко просувалися на схід. 26 вересня 6-а польська армія зайняла Новоград-Волинський, 1 жовтня переправилася через Случ, але її подальший рух майже припинився. 17 жовтня відбулися останні сутички: біля с. Лубчиці полякам протистояв 388-й Богунський полк, а біля с. Романівки — 390-й Богунський полк. У ніч на 19 жовтня вступило в силу тритижневе перемир’я (до 9 листопада), про яке домовилися 12 жовтня в Ризі ворогуючі сторони.

У розвідувальному звіті Штадарм УНР від 01.11.1920 р. під №694 повідомлялося, що район Новоград-Волинська має зайняти 58-а радянська дивiзiя.

Одна з найяскравіших характеристик революційних подій у Новограді-Волинському і повіті надана у довідці старшого лейтенанта Держбезпеки Александрова. Наведемо її повністю:

«Совершенно секретно

Справка о политпрошлом и политическом состоянии

Новоград-Волынского округа.

Политпрошлое округа.

В период гражданской войны, почти все население Новоград-Волынского округа, за редким исключением, принимало активное участие в повстанческом движении против Соввласти, вместе с оперировавшими на территории округа бандами Соколовского и др. более мелкими политбандами.

Кроме этого, весьма значительная часть населения служила в Петлюровской армии, а польское население — в польских легионах, которым оно оказывало всемерную поддержку, как личным участием в этих легионах, так и материальной помощью (продуктами, фуражом и т.д.).

Во время немецкой оккупации большая часть немецкого населения активно поддерживала немецких оккупантов, оказывая им всемерную помощь в борьбе против революционно настроенной части населения. Причем еще в период нахождения на территории округа немецких оккупационных войск Германскими разведорганами были заложены контрреволюционные ячейки, с целью использования их в будущем для к-р (контрреволюционной — автор) и шпионской работы в пользу Германии.

Враждебность населения Новоград-Волынского округа в период организации Советской власти объясняется главным образом тем, что население районов, входящих в состав нынешнего Новоград-Волынского округа, будучи расселено по Столыпинско-хуторной реформе, успело до революции окулачиться и, в основном, большинство крестьянских хозяйств по своему соцположению относилось к зажиточно-кулацким хозяйствам.

С установлением Советско-польской границы большая часть населения округа и, главным образом Новоград-Волынского, Ярунского, Городницкого и Барановского районов вплоть до 1924–25 г.г. занималась контрабандной деятельностью, совершая ходки в Польшу и служа вместе с тем крепкой базой для шпионской работы против СССР в пользу Польши.

Начальник окротдела НКВД и ОО Старший Лейтенант Госбезопасности (подпись) /Александров/.

Начальник СПО окротдела НКВД Младший Лейтенант Госбезопасности (подпись) /Розенман/.

3 августа 1936 г. — г. Новоград-Волынск –».


Джерело: Ваховський В. У роки революції та громадянської війни / Віктор Ваховський, Леонід Коган // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 277–316.

Коментарі

Ви можете залишити свій коментар до даної сторінки



Ваше ім'я:         Код (введіть число 24):

   

Увага! Всі коментарі публікуються лише піcля перегляду модератором.
Це не є цензурою, це лише захист від спаму. Сподіваємось на розуміння :)
Наша сторінка у Facebook   Наш канал на Youtube

donate


Правильний CSS! Розробка та підтримка сайту © Віталій Терещук, 2009–2017.
Команда Музею: Віталій Терещук, Віктор Іконніков, Анатолій Сахно.
Передрук або відтворення матеріалів будь-яким способом повністю або частинами допускається лише з посиланням на джерело.