Східні слов’яни були язичниками. Середньовічні автори
знали язичництво у період його розквіту, але залишили про нього дуже мало
свідчень. Літописи згадують головних шістьох слов’янських богів: Перуна,
Стрибога, Даждьбога, Хореса, Семирагла та богиню Макош. Згадуються також Велес,
Сварог, Род і Рожаниці.
Язичництво — це не просто релігія, це — світогляд,
цілісна система уявлень про світ і місце людини у ньому. Боги уособлювали явища
природи, космос, з часом — і суспільні процеси. У віруваннях і
культах язичників відбивалися уявлення про світ, основні явища природи, стихії,
добрі і злі сили.
Сварог
Культове святилище східних слов’ян було виявлено і
досліджене московським археологом І. П. Русановою неподалік Житомира — в
Шумську, в нижній течії р. Гнилоп’яті. Це
унікальний комплекс: святилище, могильник та поселення з лише одного житла, що,
вочевидь, належало служителю культу.
У центральній частині святилища розташований великий стовп — ідол.
Два менші стовпи стояли відповідно на північ і південь від великого стовпа,
перед яким горіло велике вогнище. Вогонь у ньому горів довго і безперервно, про
це свідчить товщина попелу. У південній частині святилища, де також було
вогнище, у шарі попелу виявлені кості бика, у північній частині — скупчення
курячих кісток. Давні слов’яни приносили в жертву богам биків і півнів.
Даджьбог
Тут відбувалися поклоніння (жертвоприношення) могутнім
силам природи — вітру, вогню, воді. Академік Б. Рибаков вважає, що це
капище має людиноподібну конфігурацію і присвячене якомусь важливому жіночому
божеству, можливо, Макоші, Живі або богині смерті — Бабі Язі (поруч
знаходиться могильник). Святилище орієнтоване на північ, яка в уявленнях ранніх
слов’ян символізує царство темряви, холоду і смерті.
Велес
У східних слов’ян такі святилища, очевидно, відігравали
роль племінних язичницьких культових місць, куди сходились люди з усієї округи.
Для східнослов’янських релігійних культів характерним є зв’язок з аграрними
циклами, сільськогосподарським побутом населення. З аграрним культом пов’язані
бог сонця Даждьбог і Хорес, бог тварин Велес, він же покровитель добробуту.
Перун — наймогутніший серед богів.
Наприкінці І-го тисячоліття нашої ери язичництво слов’ян
було дуже складною системою уявлень, міфологічних образів, які мали глибокі
первісні коріння і шляхами віків пройшли різні перевтілення від мисливських
небесних тварин, землеробських богинь родючості до патріархальних і
військово-дружинних культів Перуна і Сварога. Поклоніння Перуну набуло значення
князівського культу, безпосередньо пов’язаного з народженням держави.
Джерело:Антошевська Л. Релігія / Людмила Антошевська // Новоград-Волинський. Історія міста. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2010. — С. 26–27.
Ілюстрації: Персонажи славянской мифологии: Рис. словарь / Сост. А.А.Кононенко, С.А.Кононенко; Художник В.А.Кононенко. — К.: Фирма «Корсар», 1993. — 224 с.
Коментарі
Morrison71
24-10-2011 11:28
А у нас, на Лисій горі, зі Північним городищем, може теж було капище древніх древлян? Принаймні концтабір тих, хто будував лінію Сталіна там був. А може і в Яруні?
А у нас, на Лисій горі, зі Північним городищем, може теж було капище древніх древлян? Принаймні концтабір тих, хто будував лінію Сталіна там був. А може і в Яруні?